...Харків також приніс багато загадок. Теж були серйозні бізнесмени, які готові були брати Івана Михайловича на роботу. Але в останній момент вони кудись «виїзджали у відрядження»...
Нагадаємо, що за перешкоджання виборчій агітації агітаторам Ющенка і за організацію масових заворушень Івана Різака, екс-керманича Закарпатської області, засудили до п’яти років ув’язнення з відстрочкою в один рік.Це сталося влітку 2007 року В цей час сімя уже жила в Києві. Іван Михайлович їздив на суди до того і жив в різних лікарнях..
Роботи в Києві так і не знайшов ні для себе, ні для дружини. Добре, що старші колеги оплачували поїздки на суд , медичну допомогу та адвокатів. Допомоги сімї не було,
за виключенням кількох місяців після вироку. Пошуки роботи не давали ніяких результатів: знайомі після першого дзвінка привітливо обіцяли, а потім просто відключали і навіть міняли телефони. Доходило до того, що екс-губернатор ховав трудову книжку, щоб хоч якось підробити. Та в одних фірмах його пізнавали і з повагою казали, що для його рівня роботи немає. В інших – навпаки, відсутність трудової викликала підозру. Зараз це здається як сумна казка. Тим більше, що вона дійсно для сімї такою була. Та Різаки не здавалися. Син вчився в двох вузах і радував своїми успіхами, дружина хазяйнувала на орендованій квартирі. Різак-старший продовжував шукати роботу і боротися за справедливість. А ще треба було ходити відмічатися в департамент покарань як засудженому умовно...
Єдиним посадовцем, який з весни 2006 року, кликав на роботу був новообраний мер Харкова Михайло Добкін, колишній колега по парламенту. Іван Михайлович не відмовлявся, лише просив зачекати закінчення судових процесів. Бо з Харкова до Івано-Франківська ще важче було би добиратися як з Києва. Дехто із земляків, та і не тільки, які переконали Різаків переїхати в Київ і допомогти з житлом зовсім зникли з обрію.
І от в 2008 році після чергової розмови з мером Харкова Різаки приймають рішення в липні на переїзд, який затянувся на кілька місяців. Один із знайомих радить звернутися за допомогою до заступника секретаря РНБО Cтепана Гавриша . Той приймає Івана Михайловича, але радить ще раз звернутися до Леоніда Макаровича Кравчука, а Перший Президент щось придумає.
Незабаром відбулася зустріч з Першим Президентом, який був дуже розчарований, що життя Івана Михайловича викинуло на узбіччя... Тим більше абсолютно незаслужено.
Через кілька днів пролунав дзвінок і Леонід Макарович сказав: Ідеш до керівника секретаріату Президента Балоги і він пообіцяв допомогти і з трудовлаштуванням, і з реабілітацією.Як потім розказував Іван Різак в ближньому колі рішення далось непросто, та він пішов. В політиці вже не брав участі, бо перед тим його виключили з незрозумілих причин з партії, де працювали разом. в тому числі і з першим Президентом. З іншими керівниками зв’язатися не вдавалося. Було літо, а влітку в Києві важко знайти впливових людей.... Принаймні в той рік так було....
Балога прийняв тепло. Попили каву. Ні про яку вчорашню боротьбу не згадував. пообіцяв залагодити всі проблемні питання сімї. Навіть не питав як інші, а де ділися твої впливові друзі... Провів невелику нараду з питань Різака з кількох підлеглих. А потім сказав, щоб завтра пішов на «Динамо» до Ігоря Михайловича Суркіса. Здивуванню Різака не було меж. Оце так коло! Десь в душі. зажевріла надія, бо сам не міг зв’язатися з Президентом клубу. Та й по життю більше працював з Суркісом-старшим, як з депутатом. В цей момент в кімнату, де сиділи Балога з Різаком зайшов особистий лікар Ющенка. Глянув на Різака і сказав, що тому треба підлікуватися. Різак списав на старі проблеми із здоровям, але рекомендації послухався. Тим більше, що вже через півгодини у нього виявили запалення легенів.
Але наступного дня з Ігорем Суркісом зустрівся. Той зразу сказав, що зустрічається на прохання Балоги. І лаконічно сказав: я допоможу тобі з житлом, роботою і, взагалі, стати на ноги в Києві, раз доля визначила так. І сказав вийти на зв`язок після гри з московським «Спартаком», а він за той час визначиться як краще це зробити. На виході з кабінету Ігор Михайлович в своєму стилі сказав: Я допоможу у всьому. Бо ти таке пережив... Але прізвище людини, яка повинна тобі допомагати -
Медведчук. Різак у відповідь подякував і сказав, якщо вирішиться питання з роботою, йому не так багато й допомагати треба... На жаль,з того часу Іван Михайлович не зумів зв’язатися з президентом «Динамо».
І прийняв пропозицію мера Харкова, який прислав за ним навіть машину. Кажу навіть, бо ні в Києві, ні в Харкові сімя транспорту так і не матиме. Пізніше на авіазаводі дадуть жигулі «шістку» зі «стажем» 27 років. Водій сміятиметься, що довше тільки літаки літають. Скільки разів вона, бідна, горіла, не їхала . Та це ліричний відступ...
В Харкові прийняли дуже тепло, поселили всю сімю в готель, забезпечили харчуванням. Пізніше підшукали невелику двохкімнатну квартиру на «Холодній Горі». Михайло Маркович Добкін сказав відпочивати і набиратися сил, знайомитися з містом, з місцевою елітою. Сина перевели з Києва на економічний факультет імені Каразіна, де він став одним з лідерів серед ровесників як по навчанню, так і по спорту, особливо по футболу.
Питання залишилося по Різаку- старшому, бо до грудня згідно рішення суду йому не можна було займати державні посади. Та Михайло Маркович разом з Геннадієм Кернером роблять рішучі кроки, затвердивши його радником на громадських міського голови з економічних питань. На сесії представив, сказавши багато добрих слів і навіть попросив підтримати Різака оплесками...Все було здорово: дружина працює Національному фармацевтичному університеті , син успішно навчається, Іван Михайлович виконує окремі доручення мера. Матеріально допомагають, квартиру, хоч невелику,та все ж допомагають оплачувати. Різаки завжди при розмовах і згадках завжди позитивно згадують всіх і дякують за підтримку. Але... Про це несподіване але мусимо сказати, бо воно чи не воно, але життя Різака в Харкові пішло «напере косяк»
Заступником мера на той час працював у Харкові Ігор Михайлович Шурма. Вів соціальний блок. У Різака з ним завжди були гарні відносини. Тим більше і Шурма, і Добкін разом з колегами по парламенту багато зробили, щоб витягти Різака з тюрми. Але це не заважало їм дискутувати, полемізувати з тих чи інших питань. Одну з таких дискусій можна знайти в газеті «2000». Хіба міг Різак подумати, що в Харкові Ігор Михайлович згадає про неї, та так згадає, що при першому побаченні в присутності багатьох людей скаже: Іване, я не подам тобі руки, поки ти не визнаєш, що не ти писав статтю в «2000». Це було в той момент, коли Різак хотів його обняти і привітатися, та так і застиг на півдорозі. Пробував віджартуватися, що всі статті пише сам з п’ятнадцяти років навіть в рідну районку «Прапор Перемоги».Не пройшло...
Але це не змінило відношення Михайла Марковича та Геннадія Адольфовича до Івана Різака. Вони продовжували допомагати йому і далі.. Лише в грудні, коли потрібно було приймати Різака, мер задумався. Інформаційний простір наповнювався фразами « Добкін пригрів у себе бандита» і т.д. Одним словом в один прекрасний грудневий день Іван Михайлович не зміг зв’язатися з мером. Потім зустрітися. .... І так до цих пір. Питань у владі Різак не вирішував практично ніяких, та й переговорити з керівництвом міста не зміг і не може до цих пір. Щось подібне як і в Закарпатті. Після приїзду кілька місяців губернатор і мер спілкувалися, а після смерті сина практично зв’язатися ні з ким неможливо.
Пройшов Різак «київську дорогу пошуку роботи» і в Харкові. Допоміг йому влаштуватися на авіазавод перший заступник голови ОДА Бабаєв, який і в Кушнарьова був в заступниках. Та й директор заводу на перших порах допомагав як міг . Тим більше директором заводу був Мялиця,, який під час губернаторства Різака очолював Міністерство промисловості і приїзжав в Закарпаття і з Леонідом Кучмою, і з Віктором Януковичем . Лише коли заводом зовсім почало трясти (заборгованість по зарплаті сягала до півроку), допоміг Різаку перейти в Харківобленерго (не тільки йому, а й сину Олексію) нинішній віце-премєр Юрій Бойко, де Різаки і допрацювали до переїзду на маленьку батьківщину
Харків теж приніс багато загадок. Теж були серйозні бізнесмени, які готові були брати Івана Михайловича на роботу. Але в останній момент вони кудись «виїзджали у відрядження». Конкретні приклади в окремій розмові. Бо ще люди можуть мати неприємності. Цю загадку негативного впливу «зовнішніх сил» при пошуку роботи Різаки так і не розгадали. Але прийде час, коли стане зрозуміло що і як. Але в підсумку порядних людей на їх дорозі зустрічалося набагато більше, чим непорядних.
Жаль тільки, що поряд вже немає основного їх захисника – сина Олексія....Вічная йому пам`ять!
СВІТОГЛЯД
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
