.jpeg)
Учора ми попросили екс-губернатора Закарпаття Івана Різака прокоментувати рішення Верховного Суду України, який 18 грудня розглянув касаційну скаргу на вирок Івано-Франківського апеляційного суду. Через свято Святого Миколая Іван Михайлович делікатно відмовив нам, але , як і обіцяв, зробив це сьогодні. Отже, пропонуємо коментар Івана Різака на рішення ВСУ:
Перш ніж коментувати рішення Верховного Суду України хотів би звернутися до своїх друзів, рідних, побратимів, колег по роботі і запевнити їх, що я буду продовжувати боротьбу за свої права і за права інших політв’язнів до того часу, доки в мене битиметься серце. І це не пафосні слова. Це просто мій настрій після того правового свавілля відносно мене, яке триває майже три роки. Я переконаний, що я не маю ні морального ні іншого права зійти з цієї стежки боротьби. Тому в цьому плані нехай знають і мої супротивники , що свавільне рішення Верховного Суду України мене не зламало і лише ще більше налаштувало на подальшу боротьбу.
Сказати що це рішення було для мене надзвичайно несподіваним – я не можу. Тому що в тому правовому хаосі, у ситуації, коли порушуються всі конституційні норми, ситуації, яку створила сама влада, напевно чекати чогось іншого було досить наївно. Хоча в душі я вірив і зараз вірю у професіоналізм тих людей, які працюють у Верховному Суді України.
Але напевно і тим, хто робив вигляд, що мене захищає, теж не треба за цими словами ховатися. Що, мовляв, в країні все погано, тому не можна захистити окремо взяту людину. Треба кожному із них задати собі питання, чи зробили вони все , щоб захистити мене, моїх рідних , моїх друзів, колег на Закарпатті.
Багато говорили так звані захисники (я вже не кажу про противників), що така вже політична ситуація, яка постійно і дуже динамічно змінюється. Політична ситуація справді міняється, вже четвертий уряд і третій парламент змінився. Але я не знаю, який з урядів чи парламентів так настоював , щоб засудили невинного Різака і його колег по роботі?
Я думаю, що це просто гра в жмурки з боку тих псевдозахисників. Я окремо хотів би через Ваше Інтернет-видання передати їм слова вітання і більше їх не згадувати. Вони для мене більше не існують. Так як не існують ті однопартійці, і соратники по політичній боротьбі, які роздавали багато телеінтервю. Робили піар на моїй трагедії і жодного разу за останні десятки місяців зі мною навіть не поспілкувалися, не запитали, в яких я умовах живу, що мене турбує і чи потребує чогось моя сімя чи мої рідні. І як взагалі можна проживати у місті Києві протягом трьох років будучи безробітним і мені , і моїй дружині і навчати в приватному вузі сина. Я хочу всім сказати, що я це роблю саме за рахунок моїх близьких родичів.
Повертаючись до теми Верховного Суду, хотів би сказати, що, напевно, уже брутальніше поступити відносно мене не міг ніхто. Але в мене залишається надія на те, що в порядку виключного провадження Генеральна прокуратура після цього засідання все-таки попросить Верховний Суд змінити своє рішення. Я з таким проханням до Генеральної прокуратури звернувся сьогодні. І направив Генпрокурору телеграму. Звернувся я з таким проханням і до Уповноваженого з прав людини. Справа в тому , що на засіданні у Верховному Суді від представника Генпрокуратури, який представляв сторону обвинувачення , я почув деякі деталі, і факти судового засідання в Івано-Франківську, яких в принципі не було. І таких свідчень окремих свідків не було. Тобто, я не виключаю на сьогоднішньому етапі , що Верховний Суд керувався у своїй роботі протоколом судового засідання зовсім не тим, за яким фіксувалося в Івано-Франківському апеляційному суді. Тобто, фальсифікувався уже судовий протокол. Я звернув на це увагу у Верховному Суді України.
Отже, є деякі нововиявлені обставини, які дають нам можливість процесуально просити Генеральну прокуратуру звернутися до Верховного Суду для перегляду цієї справи. Це лише один напрямок моїх подальших дій.
Другий напрямок – це звернення в Європейський суд з прав людини. Я обов’язково звернуся туди, я обовязково буду добиватися правди з тим, щоб довести , що за політичні погляди у країні, яка прагне називати себе європейською, судити не можна. І так знущатися над людиною також не можна. Я буду також звертатися до посольств, які є на території України, з проханням надати контакти міжнародних правозахисних фондів і організацій. І буду просити їхню допомогу в тому числі і юридичну, і правозахисну, і максимально шукатиму їхньої підтримки. Є всі процесуальні можливості для того, щоб відповідне рішення Верховного Суду України скасувати і справу закрити за відсутністю складу злочину. Бо злочинів ніяких я не скоював.
І насамкінець. Ситуація в країні склалася така, що політичні замовники моєї справи сьогодні можуть певною мірою торжествувати. Це насамперед стосується прокурора Закарпатської області Юрія Юрійовича Бенци, який доклав багато зусиль для мого фізичного і морального знищення, його патрона Віктора Івановича Балоги. Але сьогодні я заявляю про те, що я не вірю, що Віктор Іванович Балога протягом трьох років «курував» дії і добивався мого знищення через правоохоронні органи таким чином, що про це не міг знати Глава держави Віктор Андрійович Ющенко. Напевно, Віктор Іванович і Віктор Андрійович керувалися у своїй діяльності відносно мене 2000-им роком, коли вони спільно незаконно звільняли мене з посади першого заступника губернатора Закарпатської області. А це вже насторожує. Це вже стає небезпечним, якщо глава держави причетний до політичних переслідувань.
Все потрачене мною здоровя , звичайно, не повернеш. Але я хотів би сказати, що я обовязково повернуся до активного життя і я повертаюся до нього найближчим часом. У тісній співпраці із своїми друзями і колегами я обовязково залишуся в активній діяльності і буду продовжувати політичну боротьбу хоча б заради того, щоб політичні перевертні і перевертні в погонах не мали права творити судилища над невинними людьми.
Я і наша команда через демократичні вибори ще доведемо своє місце у суспільному житті області і країни. Переконаний у тому, що люди за цей час уже розібралися в тому, хто робить для блага людей, а хто вирішує лише власні питання і всю свою діяльність спрямовує на особисте збагачення. Я вірю, що балогану скоро прийде в країні кінець. І цього вже хочемо не лише ми, об’єднані соціал-демократи, але й їхні вчорашні соратники, які зрозуміли, наскільки небезпечним є шлях, запропонований мукачівським кримінальним кланом для розвитку нашої держави.
Тому цей Верховний Суд України, на який покладалася надія з боку балогану, що він поставить у цій кримінальній справі крапку , він насправді поставив лише м’яко кажучи кому або три крапки…
Останнє слово ми ще не сказали!
Я переконаний, що справедливість буде торжествувати.
Я радий, що зі мною продовжують залишатися мої старші колеги Віктор Медведчук, Григорій Суркіс, Леонід Кравчук.
Мені дуже приємно, що після свавільного рішення Верховного Суду України я отримав сотні дзвінків від друзів з багатьох країн світу. Вони висловили мені підтримку.
Особливо зворушливим був дзвінок колишнього гендиректора Закарпатської обласної держтелерадіокомпанії Петра Петрика, який проживає у Бельгії і який вчора ввечорі мені зателефонував, підтримав мене і запропонував у випадку мого звернення до європейських інституцій надати всебічну допомогу і житло на час розгляду справи в міжнародних судах а також висловив готовність особисто поїхати зі мною в Страсбург.
Цей приклад свідчить про те, що справжні друзі у біді не залишають.
Разом з тим я радий, що мене покинули мої колишні однопартійці і «соратники», яких ніколи не цікавила ні моя доля, ні доля моїх друзів. Вони робили тільки свою політичну кар’єру. Впевнений, що завершать вони відходом у політичне небуття й історія дасть їм таку ж жорстку оцінку, як і тим, хто творив це беззаконня на закарпатській землі у 2005– 2007 роках.
Вірю, що вже в найближчий час в закарпатській області в правоохоронні органи, органи виконавчої і місцевої влади прийдуть нарешті професійні люди, для яких всі наші багатства , і земля в першу чергу, будуть нести реальне навантаження в їхній душі з точки зору захисту інтересів нашої області , кожної людини , яка живе у тих непростих закарпатських умовах.
Я в це вірю і я вірю в нашу спільну перемогу!
Екс-губернатор Закарпаття Іван Різак.
20 грудня 2007 року…
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
