Хто не з нами, той проти нас…
…. Для того, щоб краще зрозуміти ситуацію, яка склалася у 2005 році, і чому кримінально-бізнесовий клан Балоги так активно пресував об’єднаних соціал-демократів, треба, напевно, згадати, що ще у 2000 році Віктор Балога почав департизацію органів державної влади на теренах України. Робилося це з погодження з кимсь із працівників центральних органів влади. Виявилася департизація насамперед у тому, що всіх об’єднаних соціал-демократів або звільняли з посади, або вони повинні були виходити з партії.
Цікаво, що лідеру закарпатських есдеків Івану Різаку «департизатори» спочатку запропонували негайно відмовитися від співпраці з народними депутатами Медведчуком і Суркісом. Взамін він люб’язно отримував «Мерседес» від бізнесмена Петьовки і по вулиці генерала Петрова особняк, який Різаку навіть особисто показував нинішній голова обласної ради Михайло Михайлович Кічковський і який пізніше був викуплений одним із колишніх начальників СБУ.
Різак від усього цього відмовився. І – прогадав. Бо протягом вже наступних 60 днів середини квітня і травня його, як першого заступника губернатора , було практично ізольовано в кабінеті, до нього не допускали жодної людини і на початку липня тодішній губернатор Балога пішов за своїми заступниками ( а це було в день виходу 100-тисячним тиражем газети «Карпатський голос», де йшлося про кримінальні злодіяння групи Балоги), і підписав розпорядження з погодженням з Прем’єр-міністром Ющенком на скорочення штату. Кого саме стосувалося «скорочення штату» – здогадатися не важко.
Хоча згідно з чинним законодавством скоротити першого заступника не дозволяється. Дозволяється скорочувати певну кількість інших заступників.
Але про що там говорити? Балога і закон?..
Отже, після принципової відмови від матеріальних благ взамін на відречення від нардепів і заяви про вихід з партії, Іван Різак позбувся посади першого заступника голови облдержадміністрації і протягом року працював радником на громадських засадах народного депутата Віктора Медведчука, а також заступником директора Фонду підтримки науки.
Повернувся він на свою попередню посаду першого заступника лише після зміни губернатора.
Тобто, початок департизації вже у 2000 році показав повну безпринципність кримінально-бізнесового клану, який уже тоді намагався вийти з-під контролю партії, з-під публічної оцінки і таким чином здобути основну і необмежену владу на теренах Закарпаття.
Після того, як у 2005 році політична ситуація в країні різко змінилася і Балога повернувся в губернаторське крісло, можливістю здобути необмежену владу в області, фактично узурпувати її повністю і цілком, мукачівський клан «Барви» скористався сповна.
« Якщо не хоче мовчати – знищити!»
21 січня був підписаний указ Президента України Леоніда Кучми і губернатор Іван Різак, як незабаром стане відомо, найкращий губернатор Закарпаття часів незалежності України, пішов у відставку. Пішов не просто так, а пішов з групою своїх колег– голів облдержадміністрацій на чолі з Віктором Медведчуком із заявою про перехід в опозицію.
А вже 11 лютого Різака вперше затримано начальником слідчого відділу прокуратури міста Ужгорода п. Данчою.
Що передувало цьому затриманню? Яка його технологія?
На початку лютого Іван Різак, який з огляду на досвід 2000-ого року, досить швидко вжився у роль опозиціонера, зібрав велику прес-конференцію, на якій розповів про своє бачення місця опозиції, місця і ролі СДПУ(О) в опозиційній діяльності і налагодженні роботи з владою.
10 лютого вийшла газета «Соціал-демократ», в якій був ще й коментар Різака про те, що влада не виконує своєї першої ж обіцянки про розділення бізнесу і влади. В тому коментарі лідер закарпатських есдеків згадав призначення губернатора В. Балоги і призначення секретарем РНБО П. Порошенка і вийшов на висновок, що призначення на ключові посади представників бізнесу приведе до жорстокого знищення їх політичних конкурентів.
Критика Різака , звичайно, до смаку новим хазяям Закарпаття не припала. Вони хоч особливим інтелектуальним потенціалом ніколи не виблискували, та й тепер, до слова, не відійшли від свого складського і рекетирського світогляду, зрозуміли, що Різак їм не дасть розслаблятися. Тому була дана негласна команда всім балогівським холуям: «Змусити Різака замовчати. А не хоче мовчати – знищити!»
… 11 лютого, коли екс-губернатор покидав рідне помешкання в Ужгороді, до нього підійшов представник УБОЗу, який ,до речі, представився працівником Мукачівського відділення УБОЗ і сказав, щоб на 12 годину той зявився у прокуратуру. Різак йому відповів, що буде обовязково. «Гроза оргзлочинності» з Мукачівського УБОЗУ глянув пронизливо на вчорашнього керівника області і запитав, чи не треба тому якусь бумажку. Різак відповів: «Ні!»
Він заїхав у міську прокуратуру вже на 9 годину. Щоб до 12 не чекати, тому що ще з учора планував поїхати в міську лікарню.
Але начальник слідчого відділу Михайло Михайлович Данча був саме у коридорі і сказав , щоб Різак все-таки приїхав о 12 годині, бо треба буде говорити з прокурором-криміналістом. Цим прокурором-криміналістом пізніше виявиться Бішко.
В такій ситуації Різак вирішив в лікарню не їхати, а пішов на роботу, в офіс СДПУ(О).
На 12 годину Іван Михайлович слухняно зявився у Данчі, куди той запросив його , до речі, як свідка по справі доведення до самогубства ректора Сливки.
Почався допит. Різак давав відповіді на запитання слідчого. Знав він, звичайно, відносно смерті ректора дуже мало, та й взагалі не міг знати, бо був у ті дні у Києві, але при цьому Різак не бачив ніяких підстав для самогубства ректора . До речі, матеріали кримінальної справи пізніше підтвердять, що версія самогубства взагалі ставиться під сумнів….
Але тоді Данча старався стрімголов. Буквально за кілька хвилин у присутності прокурора Бішко слідчий «трансформував» свідка Різака у вже не свідка і навіть не підозрюваного, а в обвинувачуваного. Тому Данча порадив екс-губернатору оперативно «шукати собі адвоката.»
Даремно Різак пояснював, що знайомого адвоката не має. Данча наполягав, що треба обов’язково адвоката, бо це передбачено законодавством. Адже, зясувалося нарешті, мова йде про… затримання Різака.
Це, звичайно, не викликало в Івана Михайловича, м’яко кажучи, ніякого захоплення,. Він подзвонив своєму помічнику , який зв’язався з колегією адвокатів. Тільки-но зайшов «оперативний» адвокат, як Данча оголосив постанову про затримання Івана Різака. Різак встав, протягнув руки для того, щоб йому одягли наручники і в цей момент зайшов наряд міліції, який до того часу перебував в коридорі.
Адвокат тільки й сказав: « Що, то вже все?.. Все так різко зробили?»
«Да, так різко!», відповів слідчий. .
Данча, щоправда, розгубився від протягнутих Різаком рук і сказав, що наручники одягати не будемо. Екс-губернатора повели до машини без наручників і повезли в ізолятор тимчасового тримання. Незабаром до нього підселили людину, яка виявилася дуже говіркою в тому числі і на політичні теми. Різаку не тяжко було здогадатися, що це за людина…
О 23.30 надійшла нова команда : доставити Різака до слідчого Данчі.
Різаку тепер одягнули наручники. Одягнули тепер уже безцеремонно, як одягають терористам чи злісним бандитам. Після того, як в кабінеті Данчі зняли наручники, Різак кілька годин не міг відчути кінцівок рук.
Отже, о 23.30 Різак знову був у Данчі. Останній повідомив Івана Михайловича, що він… звільнений. Вони, мовляв, будуть ще вивчати ситуацію, але зараз Різак може йти додому. На вулиці Різака вже чекали колишні колеги-депутати, родичі і Данча підписав постанову про звільнення екс-губернатора з-під арешту.
Можна лише уявляти перепади відчуттів і потрясінь, які пережив Іван Михайлович протягом цього дня.
Коли Різак повернувся додому, йому стало вже дуже погано…
Здоровя його останнім часом взагалі не дуже тішило. Тому й збирався вже кілька днів навідати лікарів, які , зважаючи на політичну ситуацію в області, не дуже то й поспішали на допомогу опальному політику.
… Почав дзвонити на «03».Швидка, почувши про адресу, не поспішала на виклик. Лише потім один із старших братів зміг добитися, щоб швидка таки приїхала. Старенька лікарка, глянувши кардіограму, одразу сказала, що потрібно негайно йти лікуватися.
Тож уже наступного дня Різак все-таки викликав швидку допомогу, яка й доставила його спочатку у лікарню, потім по дорозі чомусь розвернулися і довезла в кардіоцентр, де лікарі діагностували… інфаркт міокарда.
Тобто, інфаркт міокарда Іван Різак практично переніс на ногах. Хоча вже кілька днів до того він себе почував погано. Говорив про це і слідчому. Але той, звісно, ніяк на це не реагував.
Та й чого б йому було реагувати. Хлопець виконував команду Самого Балоги…
ІСТОРІЯ ДРУГА
Бандити прагнули влади. І не гребували навіть смертю поважної людини
Що стосується самої справи відносно смерті ректора Сливки, то варто нагадати, що вже із самого дня загибелі ректора пішла потужна інформаційна атака, де було відверте обвинувачення Івана Різака у злочині.
Незважаючи на те, що проводилися спільні прес-конференції, (була така практика з керівниками правоохоронних органів, і правоохоронні органи розповідали про все журналістам) тим не менше штаб «Нашої України» в той же день озвучив СВОЮ версію смерті Володимира Сливки. Мало хто вірив в самогубство ректора. І Різак теж належав до таких людей, які дуже мало вірили в це. Адже лише тиждень перед тим спілкувався з ректором. Людина була обрана на новий термін на 7 років на посаду ректора і говорити про те, що хтось йому не давав працювати, було просто дико і смішно. Ректор Сливка разом з губернатором Різаком відкривали нові факультети, кафедри, ремонти проводили, зрештою, Сливка свого часу був науковим керівником Івана Різака. Дикість і ницість таких вигаданих обвинувачень балогівців , тим більше по гарячих слідах смерті поважної людини – вершина цинізму і хтивості до влади бандитського клану.
Варто нагадати, що у день смерті ректора губернатор Різак перебував на нараді у Києві. Тоді йому зателефонував прокурор області Володимир Лемак і повідомив про те, що ректор Сливка покінчив самогубством. Отримавши інформацію про трагічну смерть Сливки, шокований Різак одразу забув про нараду, взяв ліки і вийшов у коридор. Лише через годину, привівши себе в порядок, повернувся на проведення наради. Все це бачили люди, державні управлінці і політики, які були того дня на нараді.
Але поки Різак виїхав з Києва, в Інтернеті уже появилася заява «Нашої України», в якій звинувачення у доведенні до самогубства однозначно поклали на органи влади на чолі з Різаком і з посилкою на начальника карного розшуку Володимира Шелепця.
Хотів би звернути особливу увагу на цю фігуру. Тому що в тодішніх коментарях цього чоловяги були такі страшні деталі про розпоротий живіт, про різні порізи, які, однак, в кримінальній справі чомусь не фігурують.
Тобто, можна припустити, що: або ця людина їх не давала, або посилка не зрозуміло чому так швидко розлетілася.
А, зважаючи на те, що після помаранчевої революції Шелепець був поновлений на посаді, можна говорити і про те, що уже тоді планувалася спецоперація, яка потім і перетворилася у затримання, арешти і суди Різака…
Заява помаранчевих барвистів появилося на сайті «Разом», сайт «Нашої України». А десь близько 15.30 чи навіть 14.30 появилася ця заява на сайті «Українська правда».
Таким чином переслідування Різака щодо загибелі Сливки почалося саме з цієї заяви. Нагадаємо, що начальником штабу «Нашої України» у 2004 році був Віктор Балога, нинішній керівник секретаріату Президента, членами штабу і заступниками його Василь Петьовка, мер Мукачева, Юрій Бенца, нинішній прокурор Закарпатської області, Ілля Токар, який пізніше фігуруватиме у свалявському епізоді і який є рідним братом вбитого кримінального авторитета Геші і головою Мукачівської райдержадміністрації, який навіть нагороджений паном Ющенком орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Можна уявити стан Івана Різака, якого ознайомили з тією заявою. Потім він, звичайно, вже зрозуміє, що все це спланована інформаційна атака. Особливо після того, як колишній прес-секретар екс-губернатора Москаля Г. Г., нинішнього першого заступника голови комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, почав журналістське розслідування у газеті «Дзеркало тижня» і в близько 8 або 10 матеріалах подав, що Різак організував якісь перевірки, якісь публікації і так далі. Все це в суді буде потім спростовано. Однак підсумком цього журналістського розслідування було доведення через серйозне видання думки про те, що винуватий у доведенні до самогубства Сливки Різак. Після цього пан Мартин, псевдонім Ярослава Галаса, був цинічно нагороджений американською премією-грантом, яку йому вручив Володимир Мостовий, головний редактор тижневика – «за краще журналістське розслідування». Кращого вже й не вигадаєш. А, головне, потрібного бандитам, що дорвалися до влади, високопроплаченого «розслідування» годі придумати.…
Тобто, люди, навіть не поцікавившись думкою екс-губернатора Різака, провели власне розслідування і практично винесли йому вирок.
Згодом це буде робитися в будь-яких випадках, коли буде починатися будь-яке звинувачення Різаа: з політичної заяви, компрометації в ЗМІ, а потім на основі матеріалів ЗМІ проти нього будуть фабрикуватися кримінальні справи. Так було і з так званою спецоперацією «Авангард», де через свавілля кількох міліціонерів, які вийшли з під контролю керівництва УМВС, були захоплені невинні люди, керівництво футбольного клубу і пізніше це було заявлено на мітингу паном Балогою, що треба йти допомагати міліціонерам, які зараз роззброюють злочинців на стадіоні «Авангард».
Як пізніше виявиться, Балога зробив заяву на декілька хвилин раніше, як міліціонери розпочали операцію.
Зйомки цієї спецоперації дозволялися лише його комерційній фірмі «Барва», та славнозвісному підручному мукачівському «М-студіо». Більше ніхто з журналістів доступу до «героїчної спец операції» на стадіоні не мав…
Сьогодні вже всі знають, що це була величезна провокація. Але тоді все сприймалося в помаранчевих тонах. Вже ввечері на Майдані в Києві було заявлено кандидатом у президенти В. Ющенком, що в Закарпатті з допомогою влади готувалася величезна провокація на зразок Беслану – захоплення школи, дитячих садків і так далі.
Біля квартири губернатора Різака був виставлений пікет з гаслами «Різак вбивця моїх дітей».
Тобто, методи провокаторів на чолі з Балогою і його командою, які сьогодні відомі всій Україні, сповна виявлялися вже на всіх етапах виборчої кампанії 2004 року..
Так відбулося і в Сваляві. Одразу треба сказати, що під час виборів ( а цей епізод стався між першим і другим турами ) цьому інциденту ніякого значення не було надано. Було лише повідомлення в газеті про те, що був такий інцидент. Як такого великого інциденту там і не було. Бо якби був більш-менш важливий інцидент для опозиції, вони б зробили так, як зробили із стадіоном, як робили із Сливкою і так далі. Роздули б його до габаритів Всесвіту….
Вже пізніше, коли балогівці зрозуміли, що кримінальних справ проти Різака, економічних чи посадових злочинів не знайдуть, почали думати, як зробити хоча б свалявський епізод….
Сам слідчий Данча під час 4-місячного перебування Різака в СІЗО постійно підкреслював, що кримінальних справ проти нього немає, що треба, щоб хтось домовлявся, бо він не знає, що робити з ним. Перші два місяці він не проводив навіть слідчих дій. Тому що вважав, справедливо вважав, що Різак ні в чому не винуватий. Він навіть натякав Різаку, що нічого не підпише, що скоріше звільниться.
Але тим не менше підписав …
Зрозуміло, справа була замовною, чоловік виконував конкретне доручення «конкретних» людей. І щоб витримувати тиск – треба було набратися неабиякої мужності. А як?
* * *
На початку травня 2005 року Різак дав газеті «День» інтерв’ю під назвою «Залякування набридли», де жорстко оцінив дії уряду, місцевої адміністрації. 18 травня він знову дав велику прес-конференцію за участю практично всіх центральних і регіональних ЗМІ, де знову дав жорстку оцінку діяльності облдержадміністрації і політичним репресіям, які вже на той час розпочалися, масовим звільненням людей за політичними поглядами.
Наступного дня, 19 числа, це був четвер, Різак дав ще додатково інтерв’ю телеканалу НТН та «1+1», Наталці Зотовій, оскільки вони не змогли взяти участь у прес-конференції.
Тобто, наголошуємо на тому, що ні від кого ніколи Різак не ховався. Він постійно був на виду, у публічній діяльності. І будь-які розмови, що його не можна було знайти чи не можна було вручити повістку, як потім пояснювали на суді, це була величезна брехня і частина великої спланованої провокації.
Інквізиція по-балогівськи: друге коло
Після цієї прес-конференції й інтерв’ю, які вийшли на центральних каналах, в п’ятницю Різак був десь до 15-16 години в обкомі СДПУ(О), проводив наради, зустрічі з головами районних комітетів партії. Там його також можна було знайти без проблем. Він поїхав додому пізно на обід, а десь близько 17-18 години повернувся у приміщення колишнього «Закарпатбуду», навпроти Православного храму, приміщення, де на одному з поверхів знаходилася ТРК «НТВ-Закарпаття», якою керував п. Опачко. Він повернувся туди, зробив телефонний дзвінок у Київ, поспілкувався з Віктором Медведчуком. До нього піднялися Дідик та Опачко, запитали, як справи. Різак відповів, що все нормально.
Поспілкувавшись, вирішили піти на каву. Спустилися вниз і на вході Різака враз перестрів знову представник мукачівського УБОЗу, який показав йому постанову про його затримання уже новим начальником слідчого відділу міста Ужгорода і сказав, щоб Різак тому терміново зателефонував. Але постанова про затримання вже була і було близько 7-8 автоматників, яких Різак вмить побачив перед собою. Були в «бобику» ще якісь люди.
Різак зателефонував слідчому. Той сказав, щоб екс-губернатор негайно зявився. Різак говорив йому, що це вже нагадує анекдот, чому таке робиться і чому людину не можна запросити нормально, а лише в п’ятницю, після роботи і з допомогою автоматників з Мукачева?
Слідчий промовчав і ще раз наказав їхати.
Убозівці не стали Різака садити у свою машину, а, діставши пістолети, на службовій машині Різака повезли його до слідчого.
Слідчий підтвердив, що Різак затриманий в тій же справі. Пізніше виявиться, що нічого додаткового знайдено не було, бо після попереднього затримання обвинувачення протягом 10 днів не було пред’явлено і фактично Різак був людиною вільною, ніякої підписки про невиїзд, він навіть міг виїхати, сховатися кудись і так далі, але не зробив цього.
Чому?
Та, очевидно тому, що не відчував і до сьогоднішнього дня не відчуває себе винним.
Балога із сатрапом Бенцою мали іншу думку.
Виявилося, що у них є психолого-психіатрична експертиза, як потім зясувалося, теж сфабрикована на догоду закарпатській прокуратурі і затримали вони Різака вдруге знову по цьому ж вигаданому епізоду –доведенню до самогубства.
Різак зателефонував прокурору області Юрію Бенці. Той залізним голосом сказав, що все буде згідно з чинним законодавством.. Різак зателефонував ще першому заступнику голови ОДА пану Гаваші. Той відповів, що не може знайти Балогу і взагалі не знає, в чому справа.
ІСТОРІЯ ТРЕТЯ
За роки політичного переслідування Івана Різака міністр МВС Луценко з притаманною йому безапеляційністю полюбляв заявляти для преси, що Різак весь час ховався від правосуддя у лікарнях.
Як кажуть термінатор він і є термінатор. Тобто, із відповідними звивинами і відповідальністю за сказане.
Насправді Різак не був у лікарні, коли його вперше і вдруге затримували.
Коли він вкотре сидів у слідчого і спілкувався з Гаваші і з прокурором Бенцою, він теж не просився в лікарню і не просив викликати швидку допомогу. Він просто сидів. В якийсь момент відчув, що в його в очах потемніло, піднявся тиск, слідчий глянув на нього уважно і вирішив викликати швидку. Сам слідчий, а не Різак!.
А швидка що? Лікарі, після того як оглянули екс-губернатора констатувала… гіпертонічний криз. Різака одразу відвезли і тримали три доби у міській лікарні. Звичайно, під охороною спец підрозділу «Беркут»!!! Щоб раптом хворий не втік від балогівського правосуддя!
До речі, у міській лікарні лікарі всупереч чинному законодавству для збиття цукру ( у Різака цукровий діабет) без його дозволу застосували інсулін перед від’їздом Івана Михайловича суду. Під час судового засідання цукор знаходився в межах норми. Разом з тим депутати, які перебували біля Різака, слушно вимагали пояснення таких дій і повторних аналізів, яких, щоправда ніхто не дав і не робив. І отак Різак поїхав на суд.
На суді Різак чітко заявив, що він не збирається прикриватися тим, що він хворий і погано себе почуває, а насправді готовий довести, що абсолютно невинуватий у пред’явлених йому звинуваченнях.
Із залу суду Різака повезли в слідчий ізолятор. Перед від’їздом в СІЗО, щоправда, ще зявився тодішній начальник управління УМВС Юрій Рахівський, який підійшов до Різака і сказав йому, що той погано виглядає. З кимсь поговоривши по телефону, він дав чомусь команду відвезти Різака не в СІЗО, а в кардіоцентр.
Маски-шоу в кардіоцентрі
В кардіоцентрі почалося активне масоване обстеження Різака всіма лікарями. Єдине, від чого Різак відмовився, так це від рентгену. Однак його тут же попередили, що якщо не пройде рентген, то його моментально переведуть у СІЗО. Така, мовляв, установка губернатора Балоги, пояснив один з лікарів.
Різак не хотів проходити рентген, бо пройшов його місяць тому, лікуючись у Києві. Але щоб не створювати негативних умов, пройшов ще раз.
За кілька днів перебування Різака в кардіоцентрі сталося чимало цікавих подій. Різака інформували, що його рідний брат тим часом зустрівся з губернатором Балогою, який сказав, що нехай Кравчук домовляється з Ющенком і тоді Івана відпустять. Тобто, хоч Різак ні в чому не винуватий, але, якщо не буде відповідних домовленостей, буде сидіти. І – довго. Це слова Віктора Балоги брату Івана Різака Василю, професору УжНУ …
Днів через п’ять в один з вечорів в кардіоцентрі появилася велика група міліціонерів . Почалися якісь незрозумілі, але дуже активні спілкування так званих правоохоронців з лікарями. В нічний час лікарі забороняли переведення Різака в слідчий ізолятор.. Про це він дізнався пізніше. Але про справжні наміри «орлів Луценка» Різаку ніхто нічого в той вечір так і не казав..
Втім, практично ніхто навіть і не здогадувався, що в цей вечір повинно було статися. Єдине, що насторожило, так це те, що адвокат, появившись в той день разом із слідчим, сказав Різаку, щоб він розписався, що пройшов судово-медичну експертизу. Різак сказав, що він її не проходив. Так, обстежували різні лікарі, але про судово-медичну експертизу ніхто нічого не казав.
На це адвокат зауважив, що так і треба записати, що, Різак лише зараз, після проведення, дізнався, що судово-медичну експертизу проводили, не попередивши його і без його відома.
До речі, такі дії за нормами міжнародного права є грубим порушенням прав людини….
Але які таки норми права, коли тут «революція», майдан і Балога із Завидова….
…Ввечері в палаті у Різака, як зазвичай в ці дні, перебували народні депутати Шуфрич, Воюш і Прошкуратова.
Остання спочатку дуже емоційно на щось реагувала, потім вихопила в когось із охоронців наручники, прикувала себе до Різака і сказала, що нікуди звідси не поїде…
А вже після цього в кардіоцентрі почалося щось неймовірне, яке інакше як штурм і не охарактеризуєш.
Люди в масках увірвалися в палату, на Різака і Прошкуратову навалилися кілька тренованих чоловік, розрізали кусачками наручники, відкинули народних депутатів Шуфрича і Воюша. В коридорі чулися крики, глухі удари.
Різак навіть не встиг нічого побачити, як Шуфрич блискавично здер маску із керівника підрозділу «Сокіл».
Після цього той підсів на ліжко до Різака, і сказав: «Іван Михайлович! Ви ж солідна людина, чому ви не хочете перейти в СІЗО?»
Різак, наскільки міг адекватно реагувати, посміхнувшись відповів: «Ви теж солідна людина, але хоч одна людина до мене підійшла і сказала, що я повинен перейти в СІЗО. Мені ж ніхто не сказав. Ну, давайте, тоді, пішли».
І після того Різак встав і спокійно пішов по коридору кардіодиспансера, медичного закладу, який, до речі, до Різака будували 20 років. І який він звів за два роки. Чи не символічно?..По коридору йшов не хворий Різак, не екс-губернатор Різак, який будував цей сучасний медичний заклад. По коридору, судячи з бойової ситуації з озброєними міліціштами, йшов нібито особливо небезпечний злочинець.
Це скільки діоксину чи гнилих помаранчів треба обїстися, щоб так розкласти свої мозочки і влаштувати такий бехпредєл!
Але й це ще було не все.
В коридорі на Різака раптом навалилися браві спец бійці-здоровані , «професійно» збили екс-губернатора з ніг і вже на руках винесли на вулицю, кинули на заднє сидіння машини і з почуттям авторів неабиякого геройського вчинку повезли Різака в слідчий ізолятор…
Наберемося мужності і утримаємося від коментарів…
«Знешкодженого» в кардіоцентрі Різака довго протримали під дверима СІЗО. Оскільки це вже була ніч, ізолятор не приймав.
Через півгодини Різака вирішили завезти в ізолятор тимчасового тримання, де знову продовжилася інквізиція по-мєнтовськи. . Руки до стінки, ноги на ширину плеч, удари по ногам, по рукам. Після таких «процедур» забраного з лікарняного ліжка нарешті залишили в ізоляторі тимчасового тримання, де він і ночував.
Але дуже швидко, в 4-5 годин ранку Івана розбудили і сказали, що оскільки не він має права перебувати в ІТТ, то його перевозять в СІЗО.
Отак «плавно, цивілізовано і високогуманно» екс-губернатор Закарпаття Іван Різак переїхав у СІЗО, де пробув близько 4-ох місяців.
ІСТОРІЯ ЧЕТВЕРТА
Екс-губернатор і манекени правосуддя
Слідчий не переставав нагадувати Різаку, що хтось з кимсь має домовлятися. Кримінальної справи як такої немає, тому щоразу черговим розглядом справи по Сливці Різаку почали інкримінувати іншу надуману справу.
У СІЗО Різак добре чув виступи по телевізору міністра внутрішніх справ Луценка, який називав його бандитом, рекетиром, який давно повинен сидіти в тюрмі. Іван Михайлович потім навіть робив судовий запит, щоб Луценка допитали в якості свідка, на основі чого він робив такі заяви.
Тобто, всіма засобами формувалася думка для того, щоб переконати громадськість, що Різак злочинець.
Напевно, не можна оминути і такого факту. Суддя, який прийняв рішення про 2-місячний арешт Івана Різака, уже через кілька днів був призначений головою Ужгородського міського суду, а на нинішній день пан Домбровський уже є головою Апеляційного суду. Точно так, як пані Стефанів, яка засудила Різака на 5 років умовно, буквально через кілька днів уже стала заступником голови апеляційного суду Івано-Франківської області. Точно так, як і слідчий Данча, який розслідував справу Різака, став начальником управління за наглядом за СБУ і міліцією. Тобто, ці люди отримали величезні державні посади виключно за фальсифікацію кримінальних справ проти екс-губернатора Закарпаття Івана Різака..
Під час перебування в СІЗО начальник слідчого ізолятору попереджав Різака про те, що на нього готується замах. Тому охорону камери посилювали кількома людьми. Ці листи були підписані, до речі, прокурором Бенцою. Ми не знаємо, чи насправді була спроба замаху, чи це була просто спроба психологічного пресингу.
Насторожує і те, що під час перебування Різака в СІЗО його відвідав Генеральний прокурор України Святослав Піскун, який у присутності прокурора області і начальника СІЗО сказав, що слідство буде тривати близько місяця –півтора, може суд Івана Михайловича і виправдає, може він не буде ні в чому винуватий, але Різак буду йому ще вдячний: оскільки на нього готувався замах, то його просто арештували, щоб зберегти йому життя.
Пізніше Різак просив суд, щоб запросити в якості свідка пана Піскуна, який би вніс ясність: арештовували Різака за злочин, чи Різака заарештували, щоб врятувати від замахів? Чи може причина криється зовсім в іншому?
Не можна не згадати і випадок, коли нинішній губернатор Закарпаття, на то час перший заступник, взамін політичного переслідування пропонував Різаку дати якість показання проти Кучми, Януковича і , звісно ж, Медведчука…
* * *
Після 4 місяців перебування в СІЗО за кілька днів до закінчення терміну Різака відвідали його адвокати, які сказали, що суд не продовжив його перебування в СІЗО і щоб він готувався виходити на волю. Дивно, але Різак сприйняв це дуже спокійно, ніби відчував, що тут щось не так. Або просто не зрозумівши до кінця всього щастя в тому, що його нарешті звільняють з-під варти.
Через 3-4 дні, коли вийшов термін перебування під вартою, Різака викликали у службове приміщення для розмови з адвокатами і для очікування слідчого, який мав винести постанову про його звільнення. Просиділи цілий робочий день. Лише під кінець робочого дня, чи навіть після його закінчення, на території СІЗО зявилися озброєні міліціонери. З ними мав навіть конфлікт начальник СІЗО, бо на території слідчого ізолятора озброєним міліціонерам не можна появлятися.
Незабаром появився і слідчий. Він із саркастичною посмішкою сунув Різаку папірець і мовив: «Ви вільні! Підпишіться!».
Різак підписався, але не встав із стільця.
Слідчий здивувався: «Ви вільні, ви що чекаєте?».
Різак відповів, що чекає, що слідчий скаже далі.
Нишпорка тоді полегшено мовив: «Ви правильно чекаєте» і тут же показав Різак нову постанову про затримання на основі виділеного окремого епізоду, так званого «свалявського», по якому вже йому було пред’явлено обвинувачення, і по якому тепер його визнано затриманим. Міліціонери , що чатували в СІЗО, знову перевели екс-губернатора із СІЗО в ізолятор тимчасового тримання. Там Різак пробув ще дві доби і лише на другий день вночі його звільнили.
Нагадаємо, що саме в цей час Верховна Рада 277 голосами проголосувала за звільнення Різака і Колєснікова з під варти , а фракція СДПУ(О) у Верховній Раді на чолі з Леонідом Макаровичем Кравчуком після рішення суду обіцяла навіть блокувати трибуну парламенту.
* * *
Таким чином Різак вийшов на волю і вирішив продовжити лікування. Але вже не в Закарпатті, де не міг зв’язатися з лікарями, а у Києві. Але для того, щоб його відпустили в Київ, в прокуратурі області його змусили підписати документ , що він нібито вже ознайомився з усією кримінальною справою. Різак сказав їм, що в очі не бачив цієї справи. Та й , власне, не міг бачити, вона лише фабрикувалася.
Але його знову попередили, що в такому разі не відпустять лікуватися. Тому підписав і поїхав лікуватися.
Це було у п’ятницю.
А вже у понеділок справа була в Ужгородському суді. Пізніше Верховний Суд змінив підсудність спочатку на Тернопільський, потім на Івано-Франківський суди для розгляду справи.
Така коротенька історія трьох незаконних арештів екс-губернатора Івана Різака, як їх, до речі, незаконними визначено судом.
Кама-сутра свалявської «Феміди»
Пізніше, перебуваючи на лікуванні, Різак дізнався, що по організації масових заворушень, це було в січні 2006 року, відбувся вже суд,, де його визнано винним. Він довго добивався скасування цієї винуватості, протягом року. І в обвинувальному висновку пан Данча посилався на рішення цього свалявського судилища у виконанні леді Жиганської, де один із підсудних сказав, що виконував вказівку Різака, хоча по факту і сам не визнав виконання цієї вказівки.
Варто зауважити, що Різака навіть не запросили на цей суд ні в якості свідка, ні в якості підозрюваного, ні в якості обвинуваченого. Мабуть суддям соромно було демонструвати ті сороміцькі пози, в які їх поставили політичні замовники «свалявських подій» і розправи над екс-губернатором.
Тим не менше, свалявські фемідяри «де-юре і де-факто» визначили Різака винною особою.
Пан Данча, до речі, дав Різаку по свалявському епізоду не підшитий, не скріплений печаттю обвинувальний висновок, коментуючи це тим, що він дає так, бо все це «єрунда» і в цьому нічому Різак не винний. Але тим не менше пізніше справа «пішла». Різак вже в судді кілька годин вивчав обвинувальний висновок, який був у судді, і який був у нього на руках. У двох варіантах було кілька десятків розбіжностей, які були в обвинувальних висновках…
Довго можна аналізувати перебіг судовий.
Тут свалявський епізод міг би викликати цілий сміх.
Сміх, звичайно, в лапках, тому що Різак на сьогодні відбуває термін.
Особливо якщо зважити, що тижнями на суд не зявлялися потерпілі. Потерпілими визначалися міліціонери, які категорично заявляли, що вони не потерпілі і не вважають себе такими. Але суд їх визнав. І – навпаки, один міліціонер, який сказав, що він потерпів, а суд його потерпілим не визнав.
Тобто, ціла судова драма, про яку навіть говорити детальніше не хочеться.
І ще раз скажу, і суд констатував це у своєму вироку, що справа була настільки фальсифікована і настільки замовна, і навіть цей свалявський епізод сформований виключно на основі показів пана Балоги, який заявив, що у свалявському епізоді винувата влада на чолі з Різаком, а виконавцем є Паульо.
Тобто, таким чином він став дороговказом для слідчих, вказавши їм, хто є організатором, а хто – виконавцем.
А враховуючи, що Балога, Петьовка, Токар були безпосередніми учасниками подій у Сваляві разом з нардепом Кеменяшем, можна чітко уявити, наскільки чітко було визначено обвинувальну мету. Тому нічяких інших тверджень, роз’яснень, заперечень ніхто слухати не хотів.
* * *
Сьогодні, якщо звести докупи всі факти, які супроводжували політичну розправу над екс-губернатором Закарпаття Іваном Різаком, стає моторошно.
Лише та обставина, що Балога висловив побажання брату Різака про те, що домовлятися щодо нього мають Кравчук і з Ющенком, а також вимагання Гаваші від Різака показів проти керівників держави, а також вимагання 10 мільйонів доларів через мера Петьовку за закриття всіх кримінальних справ проти Івана Різака та проти обєднаних соціал-демократів – все це яскраво підтверджує, що у 2005 році Віктором Балогою і його командою були організовані безпрецедентні для області масові політичні репресії проти політичних опонентів. Ці політичні розправи, які тривають і донині, проводилися з особливим цинізмом, за участі каральних органів, супроводжувалися абсолютним правовим нігілізмом, безпощадністю і топтанням елементарних норм моралі і гуманізму.
За нинішнього жалюгідного стану державницьких, правових і судових інституцій в Україні не варто сподіватися найближчим часом на належну оцінку організаторам політичних репресій 2005 року.
Тому , напевно, жертви політичного самодурства на Закарпатті зразка 2005-року сьогодні єдине, що можуть , так це терпіти і мовчки сподіватися, що мудрі Вищі Сили, до яких християни звертаються щодня, з часом воздадуть належне новітнім тиранам і їх підручним.
І час цей, здається, не так уже й далеко.
Павло Пасічний.
Стаття опублікована в 2010 році
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
