З самого початку порушення кримінальної справи проти Івана Михайловича Різака адвокати Василь Мокану та Ірина Піх стверджували, що кримінальна справа проти екс-губернатора Закарпаття порушена незаконно, за відсутністю передбачених законом приводів та підстав. Але голос адвокатів і громадськості були голосами волаючих у пустелі, оскільки, незважаючи на те, що істина була на поверхні і не потрібно було нічим озброювати очі, щоб її побачити , ніхто з посадових осіб, які зобовязані були прислухатись до аргументів адвокатів , всупереч вимогам закону, цього не зробили.
Також “на весь голос” адвокати стверджували про повну відсутність передбачених законом підстав не тільки для обрання щодо Різака І.М. найбільш суворої міри запобіжного заходу – взяття під варту, але навіть для обрання будь-якої міри запобіжного заходу.
Адвокат Василь Мокану уже після судового фарсу навів цитати з окремих постанов Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2007р., які були винесені головуючим, суддею Стефанів Н.С., на адресу Генерального прокурора України та прокурора Закарпатської області і які, я знову на цей факт звертаю увагу і наголошую, прокуратурою Закарпатської області, так як і вирок, оскаржені не були.
Цитати досить обширні, але адвокат вважає, що варто з ними ознайомити громадськість:
Василь Мокану:
«Цитую з окремої постанови від 31 липня 2007 року, надісланої судом на адресу Генерального прокурора України:: “ …Різака І.М. виправдано за епізодами обвинувачення в доведенні до самогубства та перевищення влади і службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, в одержанні хабара в особливо великих розмірах, особою, яка займає особливо відповідальне становище, поєднане з його вимаганням, та в службовому підробленні.
Під час судового розгляду встановлено, що кримінальні справи відносно Різака І.М. незаконно порушувались:
11.02.2005 року начальником слідчого відділу прокуратури м.Ужгород за ст.120 ч.2 КК України;
13.05.2005 року начальником слідчого відділу прокуратури м.Ужгород за ч.3 ст.365 КК України, за цими же обставинами;
18.05.2005р. заступником прокурора Закарпатської області за ч.3 ст.368 КК України;
17.08.2005 року старшим слідчим прокуратури Закарпатськох області за ч.1 ст.366 КК України.
Незаконне порушення кримінальних справ, незаконне притягнення Різака І.М. до кримінальної відповідальності, його незаконне затримання по вказаних звинуваченнях, тривалий час порушували права та свободи особи, гарантовані Конституцією України, Європейською Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини, перешкоджання нормальної життєдіяльності даної особи впродовж вказаного періоду.
Таке стало можливим лише тому, що працівники прокуратури Закарпатської області, не тільки не дали належної оцінки матеріалам дослідчої перевірки, а упереджено, в порушення вимог ст.ст. 94, 98 КПК України, порушували кримінальні справи за відсутністю на те законних приводів та підстав.
Постанови про притягнення Різака І.М. як обвинуваченого по вказаних злочинах, всупереч вимогам ст.ст.130-132 КПК України, є необгрунтованими та невмотивованими.
Крім того, 11.05.2005 року начальником слідчого відділу прокуратури м. Ужгорода винесено постанову про затримання Різака І.М., в якій не вказано жодної з підстав, передбачених ст.ст.106,115 КПК України, що надає право слідчому затримувати особу.
Прокурорський нагляд за розслідуванням даної кримінальної справи здійснювався неналежно, з обвинувальним ухилом.
Стаття 22 КПК України…прямо забороняє домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь в справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
Однак, ці вимоги закону, слідчим та прокурором, який, відповідно до ст.227 КПК України, здійснював нагляд за виконанням законів органами досудового слідства, по даній справі не дотримані.
Судом встановлено, що з метою отримання звинувачувальних показань, мало місце використання слідчим недозволених засобів щодо осіб, які повинні були давати свідчення, бажані слідству. Зокрема, в порушення діючого законодавства України, в тому числі конституційних прав та свобод громадянина, незаконно здійснювався збір характеризуючих даних щодо свідків, для нібито можливого притягнення їх до кримінальної відповідальності. Незаконно та безпідставно виділялись в окреме провадження матеріали відносно цих вищезгаданих свідків. Проте, після дачі ними бажаних слідству показань, згодом приймались рішення про відмову в їх кримінальному переслідуванні. Такі незаконні, недозволені засоби застосовувались щодо свідків Темнова М., Ковача В.І., Стефанович В.П. та інших.
Вказане свідчить про неналежне здійснення прокурорського нагляду прокурором Закарпатської області…”
Сподіваюсь, що читач набереться терпіння і прочитає цитати, які я наведу з окремої постанови суду від 31 липня 2007 року, яка була надіслана прокурору Закарпатської області. Цитую: “…Так, приймаючи рішення про порушення відносно Різака І.М. кримінальних справ за ст.ст.120 ч.2, 365 ч.3, 368 ч.3, 366 ч.1 КК України, слідчими не тільки не дано належної правової оцінки матеріалам дослідчої перевірки, а упереджено, в порушення вимог ст.ст.94, 98 КПК України, порушено кримінальні справи за відсутності на те законних приводів та підстав…Під час досудового слідства по даних епізодах звинувачення ряд слідчих дій проведено поверхово, неповно та з порушенням закону.
Зокрема, в протоколах допиту свідків мають місце одні й ті ж самі покази з однаковими граматичними помилками, що в суді привело до заперечення свідками даних показань на слідстві. Окремі свідки взагалі заперечили в судовому засіданні ознайомлення з протоколами їх допитів на досудовому слідстві…огляд місця події в м.Ужгороді по епізоду звинувачення в доведенні до самогубства, проведено з грубим порушенням вимог ст.ст. 190, 191 КПК України. Зокрема, слідчим не було в повному об’ємі оглянуто фактичне місце події. Огляд проведено неповно, частково та вибірково. В процесуальному документі допущено виправлення години проведення слідчої дії, а саме термін складання цього документу є невеликим за часом, що ставить під сумнів можливість його проведення в такий короткий період.
…Не дотримувались слідчим вимоги закону під час затримань Різака І.М.
так, 11.05.2005 року начальником слідчого відділу прокуратури м.Ужгород винесено постанову про затримання Різака І.М., в якій не викладено жодної з підстав, передбачених ст. 106, 115 КПК України, що надає право слідчому затримувати особу.
12.09.2005 року, коли закінчився встановлений судом попередній термін тримання під вартою обвинуваченого, який не був продовжений апеляційним судом, в порушення закону та вимоги суду, яка є обов’язковою та безумовною до виконання, слідчий в приміщення СІЗО повторно затримав обвинуваченого Різака І.М. по епізоду, який на той час йому було інкриміновано.
Стаття 22 КПК України встановлює обов’язок прокурора, слідчого…виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують його відповідальність.
Однак, всупереч цим вимогам, слідчим, взагалі упущені та не досліджені саме ті обставини, що виправдовують, обвинуваченого, що характеризують його особу, пом’якшують відповідальність і не вжито жодних заходів для перевірки та спростування доводів обвинуваченого Різака І.М….”
Ось така “правова вакханалія”
Стаття опублікована в 2011 році
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
