Це інтерв’ю
наш колега Павло Пасічний брав у політв’язня №1 в Україні напередодні
оголошення вироку. Скажу чесно: ми теж вірили у виправдальний вирок для
екс-губернатора. Та не так сталося…Суд визнав незаконність арештів Різака,
зловживання службовим становищем працівників прокуратури, фальсифікацію протоколів
допитів свідків і потерпілих і виніс…обвинувальний вирок по одному з епізодів.
Докази, наведені у вироку, настільки безглузді, що ми їх проаналізуємо окремо.
Склалося таке враження, що суддя, встановлюючи повне беззаконня відносно Різака,
писала окремі постанови по всім епізодам, а в останній момент…Правосуддя потерпіло
поразку, бо політичні замовники виявилися набагато сильнішими як законність.
Екс-губернатор продовжує боротьбу. Зараз готується для виступу у Верховному Суді
України. Хоча відкритість судового процесу переконала всіх у тому, що маємо справу
з політичним замовленням кримінальної справи. Це зрозуміли усі. Навіть
представники Феміди.
А переможцем Різак все-таки став. Бо вистояв, не зламався…Ми продовжуємо
вірити в справедливість в Україні…І її торжество буде!
Юрій Русин
Іван Різак: «У цій пекельній грі переможців не буде. Буде торжество справедливості!
Я вірю в це !»
В Апеляційному суді Івано-Франківської області наближається до завершення
резонансний судовий процес за сфабрикованими кримінальними справами проти
екс-губернатора Закарпаття Івана Різака. У понеділок підсудний виголосив останнє
слово у судовому процесі і тепер очікує на вирок суду. Іван Різак вірить в
об’єктивність суду і в те, що він винесе йому оправдальний вирок. Невдовзі після
заключного слова «Світогляд» попросив Івана Різака відповісти на кілька запитань.
– Іване Михайловичу! Після проголошення Вами останнього слова в суді судові
слухання в Івано-Франківську практично закінчилися і тепер Ви чекаєте на оголошення
вироку. Ці дні очікування вердикту будуть напевно найважчими для Вас і ваших рідних
за весь час політичних гонінь. Чи були ще тяжчі і стресовіші періоди?
– Скаржитися мені на життя – гріх. Бо і в науці, і в органах державного управління
міг самореалізуватися сповна. За що я дякую і Богу, і багатьом людям. Хоча, скажу
чесно: легких періодів у мене не було. І в профтехучилищі, куди я пішов у неповні
15, і в університеті, і в армії, і в подальшому житті доводилось практично завжди
рішення приймати самому. Тут мені дуже допомогли життєві уроки і настанови батька (
вже покійного), і мами. Ці рідні люди дали мені путівку в життя , навчили бути
відповідальним за дії і слова. І мабуть немає тих слів, якими можна висловити свою
повагу до них.
Ще в студентські роки я став чоловіком і батьком. Це змусило мене
дорослішати швидкими темпами. А близько 17 років, прожиті в різних
гуртожитках, змусили мене не забувати про долю людей і дітей, які не мають
даху над головою. Тому соціальна політика на всіх посадах проходила через
моє серце.
Що стосується останніх днів, то, скажу чесно, звичайно, не легко. Безглузді
обвинувачення ранять не гірше пострілів. Але я дуже горджуся своєю дружиною і
сином. Вони завжди були найближче. І я не міг їх підвести. Я і мої захисники
зробили все можливе, щоб показати в суді, як органами обвинувачення
підтасовуються факти.. Скажу чесно: ніколи не міг навіть припускати , що в
нашій країні можливі такі масштаби фальсифікації кримінальних справ. Тому
вірю у справедливість і підтримую цю віру в своїх рідних і близьких.
– Не секрет, що політична боротьба, незаконні арешти і переслідування досить
серйозно підірвали ваше здоровя. Очевидно, непросто триматися вам протягом такого
часу бадьоро і з оптимізмом відстоювати правду. Ваша віра у перемогу і постійний
оптимізм – це наслідок проведеної роботи лікарів і відповідних медичних заходів чи
особиста впевненість у своїй правоті і здатність суду винести справедливий вирок?
- Здоровя, звичайно, такі процеси не додають. Тому і тіло, і дух повинні бути в
повній гармонії. Перебуваючи в СІЗО безперервно робив певні фізичні вправи для
підтримання себе в формі. Нагадаю, що все життя я займався спортом. Але всім
потроху: і легкою атлетикою, і дзюдо, і гирьовим спортом, і атлетизмом, і футболом.
І цей фундамент, закладений в юності, частково допоміг. Але таких стресів, як три
арешти, чотири місяці в СІЗО, понад два роки кримінальних переслідувань не можна
було перенести без допомоги лікарів. Тому адресую слова вдячності і лікарям слідчого
ізолятора , і обласним спеціалістам, які мене там консультували, колективам клініки
«Борис», «Феофанії», «Біофарматех».
Але в народі кажуть, і я в цьому переконався, без віри в Бога і справедливість і
медицина тобі не допоможе. Я вірив і продовжую вірити.! Тому в цьому моя сила! А
підтримка друзів – Віктора Медведчука, Григорія Суркіса, Нестора Шуфрича, багатьох
колег по парламенту, однопартійців і однодумців з рідного Закарпаття збільшує цю
силу в тисячі і тисячі разів.
– У своєму останньому слові ви знову чітко назвали прізвища замовників вашої
політично-кримінальної справи. Вони для закарпатців не були секретом. Але намагання
Віктора Балоги навіть тепер, коли він посідає високу державну посаду а його
бізнес-імперія успішно розвивається, будь що відправити Вас за грати, свідчить, як
на мене, лише про те, що глава канцелярія боїться Вас і вашого повернення до
активного громадсько-політичного життя. Чому він так боїться?
Наголошую, що я повернуся до активного життя ( не обов’язково лише політичного)
незалежно від того, хоче цього хтось у владі чи ні. Хотів би тільки нагадати, що
представники бізнесу, в тому числі й опозиціонери, мали рівні умови перед законом
при моєму керівництві областю.
Хіба при мені хтось із них став біднішим? Хіба хтось втратив якусь власність? Тим
більше, хіба на високих посадах я здобув якісь акції підприємств чи земельні
ділянки? Я і моя команда довели, що закарпатська економіка має безмежні ресурси.
Треба просто організувати роботу так, щоб вона працювала на людей, а не на окремі
бізнес-сімї. А страх нікому не допомагав приймати правильні рішення.. Це одна із
складових кризових явищ в Україні. І носії страху ні в якому разі не повинні бути на
високих державних посадах. Тоді ситуація буде стабільною і люди житимуть спокійно.
Про інше не хочеться і говорити. Повірте, воно того не коштує!
– Іване Михайловичу! Ваша підтримка на президентських виборах кандидатури В.
Януковича вам дорого коштувала: майже три роки переслідувань і загрози бути
засудженим до 12 років позбавлення волі. Ви й зараз не змінили своїх політичних
симпатій щодо Віктора Федоровича? Ви б не хотіли в чомусь відкоригувати свою
біографію протягом останніх років, які передували арештам і політичним репресіям
проти вас?
Знаєте, я мав достатньо часу , щоб проаналізувати свою роботу за останній період. В
ній були помилки у кадровій політиці, а деякі управлінські рішення могли бути
іншими. Але ще раз наголошу: за час роботи наша команда досягла конкретних
результатів. І за динамікою розвитку область була в лідерах держави. Що стосується
політичного акценту, то вважаю, що ніяких помилок не допустив. На моєму місці так би
поступила кожна порядна людина. Було рішення нашої партії щодо підтримки Віктора
Федоровича Януковича на виборах. Нагадаю, що першим, хто висунув цю кандидатуру,
був перший президент України Леонід Макарович Кравчук. Він, до речі, які і Леонід
Данилович Кучма, в цей нелегкий період надали мені серйозну моральну підтримку. З
урядом Януковича у 2003 – 2004 роках ми реалізували в області багато соціальних
проектів. Це давало можливість і моральне право як лідеру найпотужнішої політичної
організації СДПУ (о) звернутися до земляків підтримати його кандидатуру. Ще раз
повторю, за наші спільні справи говорили результати роботи, а не голослівна
пропаганда. Це і дало таку велику кількість виборців, які його підтримали. До того ж
нагадаю, що в Закарпатті була реальна ( без коментарів) явка виборців близько 64
відсотки. А в інших областях західної України мабуть пам’ятаєте про всі 99 а то й
1000 відсотки.Тому я виконав і рішення партії, і дане мною слово і вимогу
Президента України Леоніда Кучми провести вибори без порушень. І ми це зробили!
Шкодувати про щось немає підстав. Знову таки: про все це більше судити людям, а не
мені. Хай вони дають оцінку моїм діям. Просто ще раз запевняю земляків, що на посаді
губернатора не займався власним збагаченням і вирішенням особистих проблем. За
короткий час, близько двох років, відведених мені історією і Президентом, робив все
можливе, щоб життя закарпатців стало кращим. Хоча, розумію, що багато планів в силу
різних причин здійснити не вдалося.
– Нещодавно на Закарпатті побував як представник байкерського руху зять лідера БЮТ
Ю. Тимошенко Шон Карр. На прес-конференції для місцевих журналістів він відзначив,
зокрема, що на Закарпатті найкращі в Україні дороги. Ці дороги, як і багато ще чого,
будувалися в часи Вашого губернаторства. Сьогодні багато закарпатців, які ще вчора
можливо були вашими політичними опонентами, починають реально усвідомлювати ваш
внесок у розвиток інфраструктури області. А чи відчували Ви підтримку закарпатців
протягом останніх трьох років ваших політичних переслідувань? Адже відомо, що
першими, хто виступив на ваш захист, хто публічно протестував проти вашого арешту у
2005 році, встановивши наметове містечко біля Закарпатської облдержадміністрації а
потім і біля облмуздрамтеатру в Ужгороді, були студенти УжНУ та ваші однопартійці.
Але потім цей протестний запал якось згас…
За короткий час мого губернаторства справді чимало зроблено для області. Це стало
можливим завдяки жорстко визначеним пріоритетам спільно з обласною радою та особисто
з її головою Миколою Андрусем. Звичайно, масштабні проекти на зразок будівництва
залізничного вокзалу і реабілітації основних доріг області ми б ніколи не
реалізували без підтримки президента України Леоніда Кучми, глави його адміністрації
Віктора Медведчука, уряду, очолюваного Віктором Януковичем. Звичайно, не можу не
згадати людину, яка доклала чимало зусиль для переведення ідей в практичну площину
– Георгія Кирпу. Колективи дорожників Закарпаття на чолі з Василем Марковичем і
Миколою Москалем спільно з македонськими колегами працювали і вдень, і вночі, щоб
дороги Закарпаття були одними з найкращих. Спасибі їм від душі. Ми це робили, щоб
наш край був кращим і привабливішим. Як на мене, то зробили би ще більше, якби не
постійна безглузда політизація проблем в області.
Що стосується другої частини вашого запитання, то скажу, що підтримку земляків я
відчував постійно. Не обійшлося і без розчарувань. Але в управлінській роботі
кадрових помилок не уникнути. Я вже не кажу, що дуже багатьом закарпатцям
можновладці постійно радили зі мною не спілкуватися. А скільки членів моєї команди
було піддано політичним репресіям. Спасибі, дорогі земляки, однопартійці, однодумці!
Великі спасибі моїм мамам, сестрі Марії, братам Михайлу і Василю! Щирі слова
вдячності Олегу Ладижцю і В’ячеславу Ганичу, їхнім журналістським колективам, які в
найважчі часи доводили правду до громадськості про злочини перевертнів у погонах
проти мене і моєї сімї. Всіх прізвищ не назву, бо їх багато. Але дорогі друзі, я про
вас знаю і пам’ятаю! І буду молитися за Ваше благополуччя і Ваших рідних.
Кланяюся до землі молодим людям, які не побоялися виступити на мій захист у той
важкий час правового свавілля проти мене. Дякую Емілу Ландовському, Сергію
Машталіру, Сергію Поляку, які захищали цих молодих людей від свавілля
правоохоронців. А протестний запал не згас. Не забувайте, що протестні акції
заборонив суд. Вся державна машина працювала проти мене і моїх однодумців. І я
гордий, що молоді люди вистояли і не зламалися. Це справжній приклад громадянської
мужності молодим громадянам країни.
– За останні два роки від незаконних переслідувань, ганебних лжесвідчень і доносів
натерпілися не лише Ви, але й ваша сімя і Ваші родичі і рідні. А, як відомо,
безпідставне страждання рідних і близьких викликає особливе бажання помсти? У Вас
коли і проти кого воно найбільше виникало?
- Ніколи не виникало бажання помсти. Ніколи і ні проти кого. Помста керує тільки
слабкими людьми. Себе до таких не відношу.
– Кажуть, колесо історії безперервно крутиться. Отже, неодмінно настане час, коли у
вас зявиться можливість, незалежно від вироку суду і від вашого бажання обовязково
колись зявиться можливість у той чи інший спосіб розправитися або помститися людям,
які причетні до ваших переслідувань і страждань. Ви проситимете Бога, як віруюча
людина, щоб цей момент настав якнайшвидше? Що б Ви побажали своїм кривдникам і їх
сімям?
Що їм побажати? Хочу побажати здоровя і натхнення всім, хто не по своїй волі
приносив страждання іншим людям. Адже наша доля в руках Всевишнього! Якою важливою
під час перебування в СІЗО для мене була публічна підтримка всіх владик
Закарпаття!Після закінчення судового процесу постараюся всіх їх провідати і
особисто подякувати. Їхні листи і молитви на мою підтримку додали наснаги мені і
моїм рідним і близьким.
– У своєму заключному слові ви просите суд винести оправдальний вирок. Ви вірите в
існування українського правосуддя? Особливо тепер, коли навіть самі правники
заявляють про деградацію в Україні і державних інституцій, і судової гілки влади на
всіх рівнях.
– Звичайно, вірю. Я просто знаю детально все, що стосується цієї справи. А суддя
Надія Стефанів – високопрофесійний фахівець, яка бачила всі ці лжесвідчення,
підтасовки , фальсифікації. Я це говорю не заради красного слівця на свій захист.
Після завершення процесу ми познайомимо громадськість більш детально з цим усім.
Переконаний, що багатьом представникам закарпатської прокуратури буде як мінімум
соромно. Хоча, як правильно підмітив мій захисник Василь Мокану, про відсутність у
моїх діях складу злочину знали навіть ті, хто порушував так звані кримінальні справи
проти мене…
– Редакція «Світогляду», як і всі закарпатці, вірять у те, що суд винесе
виправдальний вирок. Але… Якщо станеться не так, якими будуть ваші дії?
– На цей раз буде точно не так, як цього хоче закарпатська прокуратура. Якби
більшість журналістів так прискіпливо вивчала ситуацію і матеріали справи, як
журналісти «Світогляду», таких питань ні в кого б і не виникало. Бо вони генеруються
лише з одного джерела – прокуратури Закарпатської області. Вони довели справу до
абсурду і бояться відповідальності. Ще раз хочу їх заспокоїти: я не збираюся воювати
з простими виконавцями цієї брудної гри. А політичних замовників саме життя
поставить на те місце, яке вони заслуговують. Я особисто не хочу оглядатися назад, а
хочу активно включитися в життя своєї країни, підтримати сімю і рухатися вперед.
Замовники дуже дрібні за своїм інтелектом, щоб присвячувати їм свій час. Історія їх
самих і їхні методи залишить на узбіччі! В цьому моє глибоке переконання. Незалежно
від прізвищ і посад, які вони сьогодні займають.
– Якщо суд винесе оправдальний вирок, з ким найперше вам хотілося б поділитися
радістю перемоги?
– Ще раз повторю, там не те що доказів , там практично немає того, що можна назвати
кримінальною справою. Простий набір паперів, більшість яких ніякого відношення до
справи не мають. В науці є таке поняття чорного рецензента – це коли відомому
фахівцю направляють твою кандидатську чи докторську дисертацію і він робить
обєктивну оцінку. Якби ми з вами провели експеримент і направили мою так звану
кримінальну справу будь-кому з фахівців прокуратури, спілки юристів чи адвокатів,
висновок надійшов би один: у тринадцяти томах паперу немає ознак кримінальної
справи. Про ознаки злочину навіть не кажу. А щодо перемоги, то в цій пекельній грі
переможців не буде. Буде торжество справедливості! Я вірю в це!
І знаю, що на прикладі «кримінальної справи Різака» будуть вчити студентів,
як не можна фальсифікувати кримінальні справи. Ми ще станемо свідками, коли
від цієї «справи» будуть відштовхуватися професіонали, пропонуючи реальні
реформи правоохоронних органів. Разом з лідерами політичних сил,
правозахисних організацій я докладу зусиль, щоб моя доля і доля моїх рідних
не повторилися в жодній українській родині.
Наберемося всі терпіння і отримаємо найближчим часом той великий результат людського
і суспільного очищення! А це набагато більше , ніж моя перемога над злом.
Розмову записав
Павло Пасічний, «Світогляд»
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
