Екс-губернатор Різак мав прийняти участь в
Інтернет-конференції на сайті ЛігаБізнесінформ. Але через поважні причини зробити
цього не зміг.
Читачі сайту надіслали йому багато цікавих і гострих питань. Нам здалося, що
відповіді на них повинні зацікавити і наших читачів. У зв’язку з цим наш
кореспондент зв’язався з найвідомішим політв’язнем України і попросив його
відповісти на ті запитання. Іван Михайлович відповів на них у телефонному режимі
(в редакції «Світогляду» є аудіозапис цієї бесіди). Ми свідомо не додавали своїх
питань, бо наше видання системно висвітлює процес політичних репресій по відношенню
до екс-керівника Закарпаття.
Пропонуємо Вашій увазі його відповіді на всі питання, які ми знайшли на сайті
ЛігаБізнесінформ.
Иван Михайлович! Большинство закарпатцев уверены в вашей невиновности и поддерживают
Вас в стремление отстоять свое честное имя. Как вы думаете, в Украины есть шанс
выбраться из того болота, из той правовой вакханалии, в которую страну вверг
мукачевский криминальный клан Балоги, который управляет и нашим больным президентом?
Не чуствуете ли Вы, что после выборов в стране может начаться полный хаос или даже
гражданская война? Спасибо!
Оксана,
г.
Ужгород
20.08.07
12:00
І. Різак:
Прежде всего хотел бы высказать слова благодарности всем закарпатцам и тем друзьям в
Закарпатье и Киеве, которые поддерживают меня в это очень трудное для меня, моей
семьи и моих близких время. Этого я не скрываю, потому что три года судебных
преследований , четыре месяца пребывания в СИЗО, три ареста, конечно, настроения не
добавляют. Но я убежден, что Украина никогда не свернет с демократического пути,
хотя в последнее время такие попытки есть. Поэтому я однозначно оставляю себе шанс
на то, что Верховный Суд исправит вынужденную, я бы так сказал, ошибку
Ивано-франковского Апелляционного суда по отношению ко мне. Считаю, что
Апелляционный суд просто не выдержал политического давления политических заказчиков,
а я считаю, что это Виктор Балога и его бизнесовый клан, и принял соответствующее
обвинительное заключение по отношению ко мне. Поэтому я хочу верить, что Верховный
Суд просто нормально изучит это уголовное дело, которого практически нету, и
примет соответствующее решение. Я знаю, что оправдательный приговор – это
единственно правильное решение и для этого есть все основания. Потому что кроме
политики в этом уголовном деле ничего не было и нету. Очень сожалею, что
Генеральная прокуратура своевременно не обратила на это внимание . Наверное тоже
была под тем же влиянием.
Что касается в целом процессов в Украине, то хотел бы сказать, что я считаю, что
однозначно эти выборы не имеют юридических оснований, на основании тех указов,
которые были приняты президентом страны. Другое дело , можно дискутировать, нужны
они – или нет и насколько правильно отражают результаты выборов 2006 года
настроение страны. Это предмет дискуссии. То, что указы президента незаконны, мне
кажется, что сегодня вся юридическая и политическая общественность об этом знает.
Я говорил об этом на суде, когда в своем последнем слове обращался к суду с
просьбой принять законное решение и не принимать никаких решений на основе
каких-либо договоренностей. Поэтому я не воспринимаю никаких указов,
законодательных или подзаконных актов на основании договоренностей. Я хочу, чтобы
торжествовал закон.
Хочется верить, что ведущие политики страны осознают всю ответственность перед
этим государством и будут принимать такие решения, которые бы шли на пользу людям.
Ну а приход на высшие должностные ступени Виктора Ивановича Балоги считаю одной из
самых крупных кадровых ошибок, которая рано или поздно будет исправлена.
Іване Михайловичу, Вам оті півмільйона застави треба буде відробляти, чи як? А
моральні збитки Вам не хочеться відшкодувати потерпілим від Вашого свавілля
студентам у свалявському готелі "Комфорт"? На мою, свалявчанки, особисту думку, Вам
треба покаятися бодай перед Богом за все те, що Ви так поквапливо і беззастережно
виконували з подачі Ваших хазяїв-медведчуків.
Ірина
20.08.07
14:15
Хотів би підтвердити, що мене було випущено під заставу пятсот тися гривень .
Застава напевно була справді розрахована на те, що я не зможу знайти таких грошей,
бо всі прескрасно в Закарпатті знають, у Сваляві теж, що у мене не має бізнесу,
щоб робити застави на пятсот тисяч гривень. Я вдячний насамперед лідерам
Соціал-Демократичної партії України (обєднаної), які внесли цю заставу і таким чином
я опинився на волі. Хоча якщо памятає пані Ірина із Сваляви, то це не помішало поза
законом заарештувати мене втретє. Хоча суд на це дозволу не давав. До речі,
Івано-франківський апеляційний суд прийняв окрему постанову, де визнав всі арешти
мене незаконними.
Відносно потерпілих під час інциденту у Сваляві. Не хотів би вдаватися в деталі
кримінальної справи, бо самих деталей я так і не зміг зясувати протягом багатьох
судових засідань. Хоча уже зараз однозначно переконаний, що ніяких масових
заворушень і ніякого побиття студентів у Сваляві не було. Були політичні провокації
з боку керівництва штабу «Нашої України», які потім були перетворені в так звану
кримінальну справу. І тому я хотів би сказати: всі людям , напевно, є за що каятися,
Але каятися за прийняті рішення на посаді голови адміністрації Закарпатської області
мені нема чого. Я можу лише сказати, що помилки були: і кадрові, і управлінські. І
це я визнаю. Але нічого такого, щоб називалося кримінальним злочином, у житті не
зробив.
Що стосується наказів, про які часто любили говорити мої опоненти, то хотів би
зробити два слова відступу і нагадати, що Віктор Іванович Балога , як колишній
активний член СДПУ (О) і мій заступник як секретаря обкому СДПУ (О), Олег
Олодарович Гаваші, нинішній губернатор Закарпатської області, колишній голова
комісії з питань освіти при обкомі СДПУ (О), якого я представляв на начальника
управління освіти. Чому я роблю цей відступ?
Тому що перший, Віктор Іванович, під час виходу із лав СДПУ (О) заявляв, що він
оголошує боротьбу київським оліхархам, які захопили весь бізнес у Закарпатті.
Але потім, ставши вдруге губерантором, визнав, що ніякого бізнесу , ніякої
власності народні депутати України від Закарпаття Віктор Медведчук та Григорій
Суркіс в Закарпатті не мали і не мають.
А другий, відвідавши мене в СІЗО, проявивши таку «добру волю», як я спочатку
думав, запропонував мені підписати документ, і я зразу буду звільнений із слідчого
ізолятора, який би свідчив про так звані злочинні вказівки керівництва держави,
про які говорить і читачка вашого сайту. Коли я його запитав, а що ж я робив
злочинного? Назви мені будь ласка, Олег Олодарович, тоді я скажу , чи робив по
своїй ініціативі, чи по вказівці зверху? На що він розсміявся і сказав, що всі
знають, що нічого не робив, Але щось придумаєш. Тобто, навіть Олег Олодарович
Гаваші, який , виконуючи вказівку своїх господарів, бо в мене головний господар
в житті це моя совість, не зміг назвати жодної моєї злочинної дії на посаді
губернатора Закарпаття. Що підтвердили і майбутні замовні кримінальні справи і їх
розгляд у суді. А те одне обвинувачення, яке залишилося, я переконаний, буде
відмінене Верховним Судом України.
Іване Михайловичу, чи отримуєте Ви закарпатські газети, чи інформує Вас хтось про
поточні справи у рідному краї? Якщо так, то які б з останніх кроків місцевої влади
(обласної, ужгородської та мукачівської міських) Ви б віднесли до позитиву, а які –
до негативу?
Володимир
Є.
Ужгород
20.08.07
10:54
Ви знаєте, я , на жаль, не читаю закарпатських газет. Мене періодично інформують про
ситуацію в області, але на рівні людей, які досить далеко знаходяться від влади і
ніколи не були при владі. Це в основному мої близькі, які там залишилися. І тому я
сьогодні назвати конкретні кроки влади , які би можна оцінювати з точки зору
позитивної чи негативної, я не можу. Відношу себе до тих людей, які ніколи не
бють себе в груди, що при мені було так, а зараз не так. Знаю, що в цілому,
соціально-економічна ситуація в області залишається напруженою. Хочеться, щоб
влада зробила все можливе, щоб жителям краю жилося краще. На це були направлені
кроки мої, як керівника області, і я переконаний, що й інші керівники в цьому плані
працюють. В когось виходить краще, в когось – гірше. Єдине, що мене турбувало, і
продовжує турбувати, це , щоб не було монополізації в економіці області, не було
засилля в політиці, і не було такого єдиного політичного погляду на всі речі, які
сьогодні часто нав’язуються з центру закарпатськими земляками, які перебувають на
чільних високих посадах в секретаріаті президента.
Вы были одним руководителей СДПУ(о) в Закарпатье. В своё время эта партия подмяла
под себя всё, что возможно, а сейчас практически исчезла с политического небосклона.
Почему? И куда подевались те, немалые финансовые средства, которыми владела партия?
Денис.
Ужгород
20.08.07
10:30
Хотел бы ответить Денису, что партия СДПУ (О) ничего не подмяла в Закарпатской
области. В одном из предыдущих ответов я уже говорил о том, что киевские народные
депутаты никакого бизнеса не имели и об этом все знают в Закарпатье, и Вы, Денис,
хорошо знаете, что у меня не было никакого бизнеса. Я об этом говорю не с гордостью,
а говорю просто потому, что у меня другой путь в политике, в которую я пришел с
должности старшего научного сотрудника. Прошел путь с работника социальной службы
для молодежи до губернатора, не перескакивая никаких должностей. Все лестничные
ступеньки государственной службы мною проверены на собственном опыте.
У нас было несколько бизнесменов, и друзей, которые финансировали областную
организацию СДПУ (О). Были и конюктурщики, которые подстраивались под СДПУ (О)
Хотя тоже иногда помогали, но помогали не партии как таковой накапливать какие –то
средства, а финансировали те или другие проекты. Вы об этом прекрасно знаете. Это и
футбольный клуб «Закарпатье», который два раза выходил в высшую лигу и сейчас тоже
успешно играет в высшей лиге… Это и многие социальные проекты, молодежные
мероприятия..
Я вам даже скажу, что областная организация СДПУ (О) даже не выкупила
привлекательный офис в центре города на площади Театральной. Он остается в аренде и
коммунальной собственности. То есть, партия как такова каких то материальных
ценностей не накапливала и их не имеет.
То, что партия снизила публичную активность, для этого наверное есть объективные
причины, поскольку после 2004 года наиболее серьезным репрессиям поддавались
именно члены нашей партии. В Закарпатье прошли такие репрессии, которые не знала
история. Я даже себе представить не мог, что в Закарпатье будет такое возможно, что
за политические взгляды людей будут кидать по тюрьмам, под следствие, будут выгонять
из родных мест.
Но я уверен, что в ближайшее время партия вернет себе позиции, не то. чтобы в
органах государственной власти, а в общественном мнении и вы сможете в ближайшее
время убедится, что она будет одним из лидеров политических сил в Украине.
Почему не живете в Ужгороде? (плохие в Ужгороде доктора?). А может у Вас нет в
Ужгороде квартиры? Что случилось с Вашей квартирой?
Александр
20.08.07
10:08
Хочу вам сказать , Олександр, что в Ужгороде у меня есть квартира, она находится по
улице Перемоги. Я думаю, что все ужгородцы знают, где моя квартира. Раньше моя
квартира находилась улице Насыпной. Кроме того в Ужгороде у меня осталось из
собственности еще четыре сотки земли. Их я получил еще будучи аспирантом
университета, поскольку тогда была такая ситуация, что мне не удалось попасть в
кооператив. Это вся моя собственность.
А в Ужгороде не живу по той простой причине, что после ареста переехал на лечение в
город Киев. А то, что позже начало твориться с моей семьей, что некоторые люди
потеряли всякую мораль по отношению к моей семье, преследования жены в
университете, начали закрывать футбольный лицей, в котором учился мой сын, я решил
не рисковать и не подвергать испытаниям свою семью. Я думаю, они и так пережили не
мало.
На сегодняшний день в Киеве жилья у меня нет. Будучи депутатом Верховного Совета я
жилья не получил. С помощью друзей и родных снимаю квартиру и до сих пор остаюсь
безработным. Как и моя жена.
Поэтому планы на будущее будем составлять вместе со своими родными и друзьями в
ближайшее время.
Кроме того, напомню, что на протяжении судебного процесса и до окончательного
вердикта суда квартира и находящиеся в ней вещи находятся под арестом, наложенным
следователями Закарпатской прокуратуры.
Шановний пане Іване! Чому Ви не згодились на пропозицію першого заступника в МНС у
Шуфрича? Без Вас втрачено дуже багато. Які Ваші взаємини з цим політиком і чи
справді він є політик (не в українському розумінні). Де Ви вбачаєте своє місце в
подальшому? Парламент чи господарське управління?Дякую, Олексій, м. Київ
Олексій
20.08.07
09:03
Хотів би сказати Олексію, що Нестор Іванович ніколи не робив мені пропозицій стати
заступником чи першим заступником міністра. Тому я не міг погодитися чи відмовитися
від цієї пропозиції. Ця пропозиція одним із наших спільних друзів і була мені
проголошена, але в цей час я знаходився в Івано-Франківську і на засіданні суду я
попросив до завершення чергових судових засідань і до приїзду в Київ кілька днів
почекати і я відповім на це запитання. Після приїзду в Київ я не зміг зв’язатися з
міністром, але зв’язався з його заступником паном Скібяком, Ви ж його пам’ятаєте, це
колишній начальник обласної податкової адміністрації . Він, як і відділ кадрів
цього міністерства, нічого не могли сказати, їм про ці пропозиції не було нічого
відомо. Коли через місяців вісім після цієї пропозиції, яка прозвучала у засобах
масової інформації, я випадково у Феофанії зустрів Нестора Івановича, то він
запитав, чому я публічно спростував його інформацію. На що я відповів: ти ж знаєш,
що пропозиції на місце заступника міністра я не отримував від тебе і не отримав
підтвердження в міністерстві. На що він відповів, що раз він так говорить, то
треба зважати на те, що він говорить, а не публічно заперечувати. Тобто, я чесно
кажучи так і не зрозумів, для чого це оголошення було потрібно. Хоча, скажу
відверто, що, напевно, на той час, та й на цей, я б не погодився стати заступником
міністра. Хоча життя ще розставить свої акценти. Тому що поки що я своє майбутнє
хотів би бачити в одній із підприємницьких структур, і попробувати себе менеджером
у підприємництві. А на державній службі в найближчий час я працювати не планую.
Але ще раз кажу, життя таке , що не можна передбачити всього. Але найближчий план у
мене саме такий і я підшуковую роботу у підприємницькій структурі.
Що стосується оцінки Шуфрича як політика, то , напевно, не мені її давати.
Політикам найперше оцінку дають люди. Нестор Іванович Шуфрич, співпрацюючи зі
мною, як керівником області, і з попередніми керівниками, дуже багато зробив для
Закарпаття. Як член бюджетного комітету, як народний депутат України. Коли я ще
очолював молодіжну структуру, ми з ним багато провели молодіжних заходів. Він був
спонсором.
Але останній несподіваний перехід одного з лідерів нашої партії (він був першим
заступником голови партії) – у Партію регіонів – я назвав його вчинок
надзвичайно прагматичним і навіть цинічним по відношенню до нас, його
товаришів. Ну, насамперед за те, що він про це нас не попередив. Це моя
особиста оцінка. Напевно, в Нестора Івановича були підстави робити так, але я
його в цьому не розумів і не розумію.
Чи вірите Ви в Бога, і чи будучи при владі, не порушували Заповіді Божі по
відношенню до людей?Чи можете дивитися відкрито своїм дітям в очі, і чи їм не буде
соромно за діяння батька?
Тарас
18.08.07
15:36
Я віруюча людина. І мої батьки глибоко віруючі люди. Покійний батько, Царство йому
небесне, був членом церковної двадцятки. Незважаючи на піонерсько-комсомольське
минуле, батьки нас, всі чотирьох дітей, саме на основі Божих заповідей виховували,
за що ми їм щиро вдячні. Завдяки їх баченню розвитку світу ми всі четверо отримали
вищу освіту, двоє стали кандидатами наук, один – доктором наук. Враховуючи, що вони
були простими, рядовими робітниками радгосп-заводу, то я вважаю, що це була ціла
самопожертва батьків во імя своїх дітей. Тому я думаю, що незважаючи на свою
жорсткість, але знов таки, оцінку давати людям, я на своїх посадах моральних
заповідей не порушував. Для мене було надзвичайною подією, приємною подією, яка
мене дуже надихнула, на боротьбу за свої права, це те, що після заяви партії на мою
підтримку після мого другого арешту і перебування у СІЗО саме керівники багатьох
конфесій виступили на мій захист і звернулися до органів влади звільнити мене з під
варти, щоб я мав можливість у суді і на волі боротися за свої права. Це для мене
було свідченням того, що і конкретна робота, і співпраця з віруючими була реальною і
в силу своїх можливостей я їм допомагав. Відносно такого пафосного питання, чи зможу
я чесно дивитися , то я справді зможу чесно дивитися своєму єдиному сину Олексію у
вічі за дії на всіх посадах, які я займав.
Хоча біографія у мене проста, але дуже динамічна, я ні за що не шкодую. Але я
переконаний, що робив на кожній посаді все можливе для покращення життя людей. І в
цьому плані мій син може бути впевненим , що дії його батька завжди відповідали
моральним і законним критеріям.
А те, що сьогодні мені пробують давати оцінку люди, які вчора вийшли із
кримінального середовища, або виховувалися в сімях високопосадових компартійних
чиновників, які навіть на танцях не відповідали за свої слова, то Бог їм суддя.
Але переконаний, що суддями моєї долі вони не мають бути однозначно.
ЗМІ стверджують, що Ви заявили, що рішення суду Вас не задовільняють і Ви звернетесь
до Європейского Суду з прав людини. А чому спочатку не до Верховного Суду України -
є ж відповідна процедура звернення до Європейского Суду з прав людини (після
проходження всіх судових інстанцій у відповідній країні)? Чи не тому, що Ви
впевнені, що Верховний Суд України не задовільнить Вашу касацію і тому такими
несвоєчасними заявами Ви чините тиск на суд через ЗМІ?
КР
18.08.07
08:46
Хочу сказати, що я мав добрі відносини із колишнім головою апеляційного суду, нині
Головою Конституційного Суду Андрієм Андрійовичем Стрижаком і, напевно, і він, і
закарпатські судді підтвердять, що втручання облдержадміністрації в роботу суддів
ніколи не було. Якщо ми і «втручалися», то тільки допомагали Державній судовій
адміністрації реалізувати матеріальне забезпечення судів. Одним з таких яскравих
прикладів, це допомога в ремонті районних, міських судів, апеляційного суду і
виділення приміщення для Ужгородського міськрайонного суду, забезпечення технічними
засобами. Але, якщо пам’ятаєте, це не помішало ужгородському міськрайонному суду
дати санкцію на арешт, а апеляційному суду Закарпаття продовжити моє перебування під
вартою з двох місяців до чотирьох. Це свідчить про те, що я ніколи не налагоджував у
суді особистих контактів та особистого вирішення справ. Хоча ще раз підтверджу, що
на сьогоднішній день є окрема постанова Івано-Франківського апеляційного суду, що
всі арешти були незаконними. . .
Я дійсно добре знаю процедуру ( життя мене заставило вивчити
кримінально-процесуальний кодекс і ті процедурні питання) . Якщо ви звернули увагу,.
то у більшості своїх заяв я продовжую звертатися до міжнародних правозахисних
організацій, до міжнародної громадськості , до української громадськості, і я
наголошую, що нема аргументації не те, що складу злочину, а немає самої
кримінальної справи. Ще раз хочу заявити, що не було, я переконаний в цьому,
самогубства ректора. Не було видачі незаконних посвідчень. Не убуло тиску на
керівництво обленерго з мого боку для оплати мені мобільних телефонів. Не було факту
хабаря і не було масових заворушень. До речі, по всім попереднім епізодам
Івано-франківський апеляційний суд теж мене виправдав. Тобто, я хочу довести до
громадськості, щоб спеціалісти і не тільки спеціалісти подивилися яким чином можна
фальсифікувати кримінальні справи, підтасовувати документи і тримати людей в
тюрмах, вимагаючи політичних чи фінансових поступок. Адже нагадаю, що після
політичних пропозицій в мене була пропозиція відкупитися за десять мільйонів
доларів. Про що я повідомив Генеральну прокуратуру. Тобто, якщо б я хотів іти на
якісь змови чи домовленості, то напевно я б шукав. Але я просив тільки законного
рішення суду. Оскільки я вважаю, що суд припустився помилки під політичним тиском,
то вже в найближчі два-три дні у Верховний суд буде подана касаційна скарга.
Адвокати її готують. Ми добре підготуємося і покажемо, що наскільки надуманими є
«кримінальні справи Різака.»
Я думаю, що Верховний Суд України поправить свого колегу з Апеляційного суду
Івано-Франківська. Хоча важко Івано-Франківський апеляційний суд звинувачувати,
бо той неймовірний тиск, за моїми даними, витримати було важко. Але я
переконаний, що судді повинні поступати лише по законам. Тобто, за принципом,
коли не знаєш , як поступити, дій по закону. На жаль. на цей момент так не
пройшло. Тому я переконаний, що Верховний суд цю справу поправить.
В понеділок, 20 серпня губернатор Закарпаття Олег Гаваші вперше за останні кілька
місяців вирішив провести прес-конференцію. Що це співпадіння у часі, початок
виборчої кампанії чи щось інше, яке має дивне співпадіння у часі з
інтернет-конференцією екс-губернатора Закарпаття Івана Різака?
Цікавий
17.08.07
20:28
Я не знаю плани Гаваші на тиждень. Я знаю, що коли я був головою Закарпатської
облдержадміністрації , хай підтвердять журналісти, я щосереди давав
прес-конференції, де звітував про роботу за тиждень обласної державної
адміністрації, свою особисту, відповідав на болючі запитання . І це було системною
роботою, чого вимагало і керівництво держави.
Чому так співпало, я прокоментувати не можу. Ніяких інформацій з приводу
прес-конференцій, ніяких зв’язків із Олегом Олодаровичем Гаваші не підтримую.
Іван Іванович, згадайте, як при вашому керуванні начальники управлінь ОДА на ваш
день народження мали по одному заходити в ваш кабінет з конвертом (не пустим).
Існував список, де було вказано, хто і скільки має занести. Я сам змушений був брати
в цьому участь (інакше б "полетів" з роботи). Так що не говоріть, що ви "чисті"
Керівник
управління
17.08.07
17:58
Мушу засмутити Вашого читача щодо запитання наскільки я « чистий», оскільки інтервю
вашому виданню я даю одразу після прийняття душу (сміється). Хотів би сказати
начальнику управління таке, якщо він працював в Закарпатській облдержадміністрації,
то звати мене Іван Михайлович. Якщо він знає традицію поздоровлень голів
облдержадміністрацій, то він знає. що ні при одному губернатору начальники управлінь
не вітали губернатора по одному. А завжди всі разом і тільки з букетом квітів.
Це було не тільки при мені. Це було і при Устичу, і при Балозі, і при Москалю, в
яких я працював заступником і першим заступником. Це можуть підтвердити всі
начальники управлінь. А що стосується хабарів, то я думаю, що наведена схема дуже
примітивна.
Але якщо Ви при мені таке робили, то у вас є можливість звернутися до прокуратури і
прокуратура порушить кримінальну справу і зясуємо хто і кому і за що давав хабарі.
Бо заперечувати щось під час Інтернет-конференції дуже важко. Якщо ви пам’ятаєте,
одна із справ в суді розглядалася по звинуваченню мене в хабарі, коли людину
заарештували, протримали десять діб і людина мене звинуватила після перебування
десяти днів в слідчому ізоляторі у дачі хабара рік тому. Такого прикладу не
тільки в історії незалежності України, але й Радянського Союзу, я думаю і світовій
практиці не було. Щоб кримінальна справа порушувалася на основі однієї заяви, що
людина колись комусь щось дала. Але ви знаєте, що по цьому факту суд мене
виправдав. Але в цілому хочу сказати. що це була комплексна технологія щодо
дискредитації мене як особистості, як політика і потрібно було набрати певних
епізодів, що може хоч один в суді буде обвинувальний для того, щоб зняти із себе
відповідальність. А з другого боку, щоб показати громадськості ( а ви, напевно,
звернули увагу, як супроводжувалися судові засідання, особливо у першій половині,
цілими фільмами і цілими великими газетними статтями центральних каналів чи
центральних газет). Я в цьому плані прихильник зясування юридичних обставин.
Чем закончилось выяснение обстоятельств смерти бывшего ректора УжНУ В.Сливки? Если
не ошибаюсь, он был вашим научным руководителем
Дмитрий
17.08.07
16:13
Да, Дмитрий, он был моим научным руководителем. Был научным руководителем моего
брата, научным консультантом докторской диссертации моего брата. У нас были с ним
прекрасные отношения и я этот эпизод считаю самым циничным по отношению ко мне,
поскольку именно по нему меня два раза арестовывали и я отсидел в следственном
изоляторе четыре месяца. Именно в таком свете хотели показать представители
оранжевой власти под свою политтехнологию « Бандитам – тюрьмы!», что вот какие люди
доводят до самоубийства и так далее и тому подобное…
То есть это просто реализация лозунгов . только почему то настоящие бандиты до сих
пор на свободе, а невинные люди продолжают страдать. Потому что они поддержали в
2004 году на выборах не оранжевого кандидата, а кандидата от бело-синих. Ситуация
такова, что я полностью оправдан по этому эпизоду, как и еще по нескольким
эпизодам, и хотя у меня остались вопросы. После рассмотрения этого эпизода в
судебном разбирательстве у меня есть некоторые основания говорить о том. что
самоубийства ректора не было. Я думаю, что настоящее следствие впереди. После
отставки прокурора Закарпатской области Юрия Юрьевича Бенцы и его покровителей в
Киеве, как в секретариате президента, так и в Генеральной прокуратуре настоящую
причину смерти и обстоятельства мы еще узнаем.
Які на Вашу думку 5-ть першочергових законів необхідно прийняти новій Верховній Раді
для наведення порядку в Україні?
В.Я.
17.08.07
15:40
Напевно на це запитання, в тій ситуації в якій я опинився і в яку мене поставили
мої політичні опоненти то, напевно, я б сказав, що починати треба із поправок
Кримінально-процесуального кодексу України, щоб не дати можливості перевертням в
погонах переслідувати людей, щоб були захищені права людини. Бо насамперед всі
закони і Конституція України повинні відповідати Міжнародній конвенції з прав людини
і права людини мають бути перш за все, а потім уже інтереси держави і окремо взятих
людей, які хочуть від імені цієї держави збагачуватися і знищувати інших. На цю
тему я міг би довго дискутувати. Але я думаю, що немає сенсу , оскільки я сьогодні
не займаюся піаром , не балотуюся ні від однієї політичної сили в народні депутати
України, то забирати у вас час щодо необхідності прийняття тих чи інших законів в
першу чергу не буду.
Звичайно, що у мене і в нашої партії є дуже конкретні погляди на це і ми знаємо, що
потрібно в цій державі робити, щоб навести порядок. Але я хотів би сказати, що
насамперед потрібно хоча би виконувати Конституцію і закони, які сьогодні діють в
Україні. Коли це буде, тоді можна буде говорити про першочерговість тих чи інших
законів, другочерговість. Сьогодні конкретизувати конкретний пакет соціальних
законів чи конкретний пакет законів, які направлені на економічну реформу, немає
сенсу, напевно, тому що сьогодні нічні домовленості грають більшу роль, як
Конституція чи Конституційний суд. В таких умовах коментувати чи ділитися
програмними цілями , напевно, є нонсенсом.
Як Ви відноситесь до проведення адміністративно-територіальної реформи на Україні?
Ваші варіанти її проведення?
Василь 17.08.07 15:35
Знаєте, я чотири роки працював заступником керівника секретаріату, завідувачем
організаційно-територіальним відділом облвиконкому , завідуючим організаційним
відділом облдержадміністрації і маю певний досвід адміністративно-територіальної
реформи на рівні області. Дуже детально знаю, як непросто одну сільраду поділити на
дві.
А я завжди був прихильником того, щоб в кожному селі був свій сільський голова,
орган місцевого самоврядування, який би дбав про інтереси сільської громади. До
прикладу, у нас на Закарпатті вже перезріло питання про розділ одного із самих
великих районів в Україні – Тячівського . І навіть була згода місцевої еліти.
Чому я на цьому зупинився? Насамперед тому, що на прикладі розподілу сільських рад
я знаю, що уже там потрібно не тільки місцевий референдум, не тільки обґрунтування
бюджету сільської ради , не тільки рішення сільських рад і більшості населення в
обох селах (великі села через цінність землі не хочуть відпускати малі і ви знаєте,
що за цим стоїть), а і згоду управлінських еліт всіх рівнів області.
Є дуже багато нюансів. Які я на своєму досвіді вивчив, перевірив і зрозумів, чому ці
питання так важко даються.
Для того, щоб робити адміністративно-територіальну реформу в державі, а вона,
напевно. назріла, то потрібно відкинути тезу про обєднання областей, бо це дуже
спрощене розуміння реформи як такої.
В адміністративно-територіальній реформі треба відштовхуватися від інтересів
людей, інтересів громад і потім виходити на законодавче вирішення.
Але на сьогоднішньому етапі в Україні, я переконаний, що навіть частково
адміністративно-територіальна реформа неможлива. Неможлива по одній простій
причині: адміністративно-територіальну реформу , на мій погляд, можна проводити
лише тоді, коли сильна, авторитетна влада в центрі. Якщо органи центральної влади
є сильними і авторитетними (не окремі особистості), а саме центральні державні
інституції. Тоді є довіра до центру місцевих еліт і тоді можна поступово
реалізовувати добре обгрунтовану програму вищеназваної реформи. На сьогоднішній
день державні інституції центральної влади , як і в багатьох випадках і місцевої,
після «помаранчевої революції» 2004 року до такого рівня дискредитовані, а дії
окремих центральних інституцій це підтверджують, що ні яку навіть саму хорошу
реформу місцева еліта не сприйме.…Тому потрібно, щоб насамперед. знову таки,
запрацювала Конституція і закони, була вирішена правова колізія, яка на
сьогоднішній день діє. І лише тоді можна говорити про
адміністративно-територіальну реформу як складову загальної реформи для
покращення життя людей. Але, знову підкреслю, на сьогоднішній день це неможливо,
бо в органах центральної влади є авантюристи типу Віктора Івановича Балоги, які в
будь-який час можуть спровокувати кризу загальнодержавного рівня.
Добрый день. На выборах в Верховную Раду Украины кто у вас вызывает большую
симпатию: Ю.Тимошенко или В.Янукович? И почему?
Александр 17.08.07 14:39
Ну, найбільше симпатії у мене викликає моя дружина і мій син. І на виборах, і після
виборів, і до виборів. І, напевно, мій політичний досвід, і життєвий, дає мені
можливість давати оцінку політикам не на основі симпатій, а на основі їхніх програм
і конкретних дій. Але, щоб ви не подумали, що я відходжу від вашого запитання, то
якщо говорити про симпатії, то , якщо симпатизувати на моєму місці, то потрібно
симпатизувати Юлії Володимирівні Тимошенко. Якщо запитаєте мене, за кого я буду
голосувати, то я спробую проголосувати і в тому числі виконати рішення зїзду за
Партію регіонів, за наших партнерів по коаліції у 2004 році. Чому спробую? Тому, що
на попередніх виборах у 2006 році у зв’язку з переїздом в Київ дільнична комісія по
вулиці Чорновола на території республіканської лікарні не дала мені можливості
проголосувати навіть тоді, коли я балотувався у першій десятці списку блоку «Не
так».
А, підсумовуючи, хотів би сказати, що , напевно, і в Юлії Володимирівни, і у
Віктора Федоровича, як і в їхніх програмах є сильні сторони, є і сторони, які
викликають критику. Але це нормальний процес. Тому я бажаю цим провідним політикам
України робити все можливе, щоб насамперед жили краще їхні виборці, а це люди, які
проживають в Україні. Ну і менше захоплюватися політтехнологіями, а більше
спілкуватися з людьми. І тоді буде більш реальна оцінка дій, більш конкретна
програма дій виходу із тієї непростої ситуації, в якій ми опинилися.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
