Об этом на Фейсбуке рассказал пресс - секретарь Луганской ОГА, уроженец Закарпатья, Ярослав Галас
"Трьохізбенка Новоайдарського району
Багато писав про неї, вперше побував тут. У мирний час — близько 2 тисяч чоловік, зараз десь третина виїхала, рятуючись від війни. Населення — переважно донські козаки. Тут є козацька церква, освячена в 1907 році (з вирізьбленою іконою царя-великомученика Миколи 2-го), і пам’ятник Кондратію Булавіну — отаману донських козаків, котрий у 18 ст. повстав проти російського уряду. Надпис і жовто-сині смуги на пам’ятнику зробив хтось із військових, але точно не місцеві селяни.
Село регулярно обстрілюється з боку Слов’яносербська, зайнятого отаманом всевеликого войска донского Козіциним. За останні півтори тижні тут загинуло троє мирних мешканців, у тому числі 5-річна дитина. Стріляють із “Градів”, мінометів і навіть “Ураганів”. Залишки одного з “Урагану” (касетний реактивний снаряд) впали на городі місцевої жінки. Поставив свій паспорт для масштабу.
У Трьохізбенці три тижні немає світла, понад місяць — газу. Перебиті ЛЕП та газопровід на нейтральній території, а бойовики не допускають ремонтників. Щоб зігрітися, люди вирубують лісові насадженні й фруктові дерева — груші, персики, абрикоси. Сьогодні вранці було мінус 10. Кажуть, що вже є випадки мародерства — залишені будинки грабують свої ж, трьохізбенці.
Повезли в село гуманітарку — продукти харчування, ледве знайшли водія для вантажівки, кілька чоловік навідріз відмовилися їхати.
Бойовики знаходяться зразу за Сіверським Донцем, десь за кілометр від села. Міст на Слов’яносербськ вони підірвали, коли відступали. Розбиті КрАЗ і шкільний автобус так і застрягли там, напевно, надовго.
Зразу за мостом — територія ЛНР, на тому березі обладнані вогневі точки. Бойовиків ми не бачили, а вони нас — можливо й так. Останній наш блокпост за півкілометра в бік села. До мосту наші силовики приходять тільки для розвідки чи ведення бою. Періодично сюди, на наш бік, проходять бойовики, щоб постріляти з мінометів і швидко втекти назад. Ми підійшли сюди тільки тому, що ОБСЄ домовилося про день тиші й допуск ремонтних бригад.
Нічого з дня тиші не вийшло. Газовиків обстріляли з гранатометів, як тільки вони вийшли на нейтральну територію (хоча люди були з білим прапором і в спецодязі). Електрикам дали попрацювати більше півдня, а затим теж відкрили стрілянину. Ні газ, ні світло в село поки так і не подали. Наступного тижня знову почнуть переговори з Козіциним.
Спілкувався з місцевими селянами. Дві жінки (продавці в магазині) були цілком адекватні, скаржилися на війну, мало не плакали, розповідаючи, як живуть без газу, світла й ховаються в підвалах від постійних обстрілів. Інші (абсолютна більшість) говорять з агресією й злістю, переходять на крик і мат (навіть жінки). На те, що привезли гуманітарку й намагаються відновити газ і світло — нуль уваги. Українських силовиків зі злим сарказмом називають “защитнички”, а на питання, хто їх обстрілює, відповідають або “украинская армия”, або “не знаем”. Тільки не ЛНР. Хоча стріляють із далекобійних гармат — із того боку Сіверського Донця.
Приблизно таке я вже чув у Станиці Луганській. Донське козацтво…" - пишет Галас
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
