…То було в часи розквіту єврейського життя в нашому краї. І ні геноциду, ні гноблення, ні переслідувань, ні зневажливого ставлення цей багатостраждальний народ тоді ще не зазнавав. У спокійному і розміреному ритмі життя севлюські євреї трудилися, заробляючи на хліб насущний, як і інші городяни. А у визначений час поспішали до синагоги, де рабином тоді був Шмілк Шмелки Клайн. Там знаходили умиротвореність і Божу благодать. А свого ребе – духовного керівника єврейської релігійної громади шанували як великого праведника і мудреця…
Хайєм Калман Клайн – внук колишнього рабина, що похований на виноградівському єврейському кладовищі. Він, як і його покійний дід, – також ребе. І, до честі нащадка славного роду, синагогу в Нью-Йорку, в якій служить, назвав Виноградівською. Ось так бережуть євреї пам’ять про своїх предків, традиції і витоки свого роду. Зізнаюся, я була вражена: як це – Виноградівська синагога в Нью-Йорку? У відповідь ребе промовив: «Нічого дивного, просто ми, Клайни, свято шануємо свої корені».
І це не просто слова. Щороку, долаючи далеку дорогу, нащадки виноградівського рабина приїжджають на могилу свого предка в річницю його смерті, аби помолитися і вклонитися його пам’яті. Колись, у довоєнні часи, в цей день, аби воздати йому шану, сюди сходилися тисячі євреїв. Слава про нього не згасла й понині. До могили приїжджають євреї з Америки та Ізраїлю і возносять свої молитви-прохання йому, бо він ближче до Бога.
Хто не може приїхати сам – передає свої письмові звернення до видатного ребе через інших, своїх знайомих і родичів, які мають можливість побувати у Виноградові. На його могилі – безліч папірців-прохань із вірою і сподіваннями на зцілення, Божу благодать та вирішення проблем. І зараз велика родина (більше 200 нащадків – внуків і правнуків Шмілк Шмелки Клайна) зберігає пам’ять про свого шановного предка і від покоління до покоління, наче святиню, переказують один одному спогади про видатного ребе. Кажуть, він був дуже справедливою, набожною, мудрою і праведною людиною.
Жителі Севлюша викрали ребе від хустян уночі
До Севлюша, за спогадами нащадків, рабин Клайн переїхав із Хуста в 1860 році. Коли постало питання про те, що він має оселитися в нашому місті і побудувати тут синагогу, хустяни не хотіли його відпускати. Отож, жителі Севлюша викрали ребе – вночі допомогли його сім’ї переїхати. Спершу Клайни побудували приміщення, які розміщені позаду головної споруди, а з часом – велику синагогу. Іще родині належав великий двір і прилегла територія. Попри цих володінь ні земель, ні особливих статків чи бізнесу Клайни не мали. Духовність для рабина була найбільшим скарбом.
Його молитва була напрочуд щирою і дієвою. Він усім давав хороші поради, завжди вмів розрадити, охоче допомагав тим, хто потребував підтримки. Радо ділився своїми знаннями – при синагозі діяла школа, в якій проводив заняття з молоддю.
Рабин Клайн помолився – і випав рясний дощ
Люди називали його чудо-рабином. І неспроста. Адже в силі його щирої молитви городяни дійсно переконалися. Один із переказів-спогадів про севлюського рабина Клайна засвідчує випадок із його життя, про який ще довго пам’ятали старожили. За словами його нащадка, свого часу в місті тривалий період не було дощів. Городяни знемагали від нестерпної задухи, висихали посіви, навіть не дозрівши, нищились урожаї, вся праця землеробів зводилась нанівець. Люди в розпачі йшли до рабина, знаючи про його праведність і вірячи в щирість та силу його молитви. Городяни різних віросповідань просили в нього допомоги.
Ребе помолився з усією глибиною віри – і випав дощ – рясний і благодатний, як Боже благословення. Всі жителі міста були йому безмежно вдячні і йшли до нього в синагогу, аби подякувати і виявити шану людині, яка врятувала їх від неймовірної спеки і голоду, бо відвернула неврожай. Вочевидь, із того часу й звали його чудо-рабином. Тому нащадки й плекають надію відродити колишню славу предка – великого праведника і сприяти тому, аби Виноградів став туристичною Меккою, своєрідним духовним центром євреїв із різних куточків світу. А, приїхавши на могилу свого діда і прадіда (з Хайємом Калманом прибув із Нью-Йорка і Клайн-молодший), вони були щиро вражені і приємно здивовані, що споруда синагоги, яка тривалий час була в жахливому стані, нині приводиться до ладу.
На час їхнього приїзду саме велися ремонтні роботи фасаду будівлі. Справа зініційована і проводиться з ініціативи кандидата в народні депутати Івана Бушка за кошти виноградівського мецената Йосипа Шерегія. За словами виноградівки Галини Форкош, яка допомагала нам в якості перекладача спілкуватися з нащадками роду Клайнів і підтримує з ними зв’язки, благодійник має намір відреставрувати споруду, надавши їй довоєнний вигляд. Для відповідності в нього є і давня фотографію. А ось усередині гості з Нью-Йорка порадили відтворити вигляд Будапештської синагоги. Клайни зустрічалися з меценатом і відчули, що в нього велике і щире серце, а, спілкуючись із ним, зрозуміли, що відремонтувати синагогу Йосип Шерегі хоче не тільки для єврейської релігійної громади, але й понад усе прагне, щоб вона стала справжньою окрасою міста.
До відреставрованої синагоги приїжджатимуть сотні євреїв
Про добрі справи виноградівського мецената Клайни розповідатимуть своїй єврейській громаді в Нью-Йорку. А коли синагогу буде відреставровано, вони впевнені, що сюди, в стіни святої обителі, в якій служив їх дід і прадід, приїжджатимуть на молитву сотні євреїв з Америки та Ізраїлю. Адже, приміром, тільки в районі Нью-Йорка, де живуть Клайни, 5 тисяч єврейських родин (слід зазначити, немало вихідців із Виноградова). Цікаво, що в кожній із цих сімей по 10-12 дітей. А ось у ребе – дев’ятеро, причому всі шестеро синів старанно вивчають релігію і мріють стати рабинами, як батько, дід і прадід.
А щодо вражень від міста, то ребе Клайн відзначив, що Виноградів за останні 20 років невпізнанно змінився на краще. Причому, на його думку, змінилися і самі жителі – їхнє ставлення до євреїв стало дружелюбнішим, лояльнішим, відкритішим. Клайни щасливі, що минули ті часи, коли їхній народ гнобили і переслідували, що на Україні відроджується єврейська культура
. Наразі гарно відреставровані синагоги діють в Ужгороді, в Мукачеві, в Хусті, в Буштині, на черзі – виноградівська. Це надзвичайно тішить їх, євреїв із виноградівськими коренями роду. Виявляється, сім’я для цього народу – то святе, а ще вони дуже шанують пам’ять про померлих. Ось і після візиту до Виноградова шлях Клайнів проліг до Румунії, в місто, де свого часу жив і похований один із синів відомого предка. Виявляється, маючи вільний час чи в період відпусток євреї зазвичай їдуть не на моря, курорти і в будинки відпочинку – натомість відвідують святі місця і могили рідних.
А насамкінець нашої розмови Клайн-молодший сказав: «Я дуже щасливий, що мій прадід зажив добру славу у Виноградові, по праву пишаюся ним. І радо приїжджатиму й надалі на виноградівську землю, що благодатно живить корені мого роду». Прощаючись, гості з Нью-Йорка запевнили, що на урочисте відкриття синагоги приїдуть обов’язково.
Джерело:"Новини Виноградівщини"
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
