Друг «Химера», боєць 2-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор»:«В моїй роті 10% особового складу повернулося із закордону, де мали хорошу роботу і достойну зарплату.
Почалася війна, і вони кинули теплі краї, щоб місити болото, мало спати, мало їсти.
Я не знаю, що на нас чекає далі – ми не пішли на зарплати і не отримуємо соцпакети, а просто пішли воювати. Люди, яких я раніше міг недолюблювати, стали моїми братами, ми ділимось крихітним куском хліба і чашкою кави на 10 чоловік.
Ми вчора вітали брата з ДН. Знаєте, що ми дарували? Патрони, гранати, солодощі. Мабуть, усі поклялися в душі, що після перемоги хтось відразу одружиться, хтось «зробить» дитинку, хтось здобуватиме освіту, хтось нап'ється після перемоги і спитає з тих, які залишилися в тилу, «з якого куя» ти сидів в тому тилу, де не падають крилаті ракети, олівці «градів», де можна поспати в чистому ліжку, і поїсти нормальну їжу, а ми мерзли в лісопосадках, спали на землі, не мали змоги помитися і почистити зуби?
Спитаємо, але ми розуміємо, що на війну пішли Чоловіки, а хлопчики залишились вдома, тому не дивуйтесь , коли бородаті дядьки з болотом під нігтями, з вбитими ногами і спинами будуть з огидою дивитися на «хлопчиків».
І знаєте, що? Мабуть, вперше ми бачимо в очах поліції і СБУ радість від того, що ми поруч. Бо нині вони знають, що ми будемо стояти до кінця, і вміємо робити будь-яку роботу на війні».
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
