Американські та німецькі фізики пропонують експериментально перевірити той факт, що ми і весь видимий нами Всесвіт є достовірною комп'ютерною моделлю.
Відзначимо, що гіпотеза про симуляцію усвідомлюваної нами реальності була сформована шведським філософом-трансгуманістом Ніком Бостромом у 2003 році.
Гіпотеза звучить наступним чином: "Якщо припустити, що одного разу людство розвинеться в надцивілізацію, то поточний стан, з великою часткою ймовірності, є результатом моделювання процесу еволюції нашими наднащадками".
Подібні ідеї та роботи Босстрома неодноразово піддавалися критиці.
У рамках нової роботи вчені взялися безпосередньо за питання симуляції з точки зору фізики.
Дослідники припустили, що всі обчислення в майбутньому будуть проводитися надкомп’ютерами на основі квантової хромодинаміки на дискретній числовий сітці з дуже маленькою просторовою роздільною здатністю.
Поки моделювання подібного роду проводять для зон діаметром кілька фемтометрів з кроком 0,1 фемтометра.
Таким чином, за розрахунками фізиків, зона розміром метр на метр з тим же кроком при збереженні сучасних темпів зростання обчислювальних потужностей можна буде змоделювати через 140 років.
У ході дослідження виявилося, що, якщо Всесвіт є комп'ютерною симуляцією, то в спектрі космічних променів на деяких енергіях повинен бути обрив. Відзначається, що такий обрив дійсно існує - це межа Грайзена-Зацепіна-Кузьміна, яка складає 50 ексаелектронвольт. Для того, щоб ця межа була артефактом комп'ютерної моделі, її просторовий крок повинен бути на 11 порядків меншим від наявних моделей.
Крім того, розподіл космічних променів має наслідувати симетрію від сітки, на якій проводяться обчислення. Як наслідок, наприклад, якщо ця сітка кубічна, то розподіл має бути сильно неізотропним. Наскільки такого роду передбачення можна перевірити наявними технічними засобами, автори не говорять.
Відзначимо, що в 2007 році вчений Девід Іглман спільно з двома аспірантами з медичного коледжу Бейлор в Х'юстоні (Техас) вирішили провести експеримент, щоб перевірити, чи дійсно під час небезпеки людина сприймає себе як у сповільненій зйомці.
У відомому фільмі Матриця, коли головний герой ухилявся від куль, то для нього час навколо уповільнювався. Учені вирішили перевірити, чи так це насправді. Виявилося, що в реальному житті все якраз навпаки, люди відчувають, що вони рухаються занадто повільно в навколишньому (швидкому) світі.
Джерело:ua.korrespondent.net
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
