10 червня 2016 року у важких боях за шахту "Бутівка", що на Донеччині загинув мешканець закарпатського міста Хуст Роберт Маслей. З 2014 року Роберт став добровольцем у ДУК ПС, був парамадеком, який врятував чимало життів наших хлопців. На чин похорону прийшов майже увесь Хуст, приїхали бойові побратими з усієї України, щоб попрощатися з легендою.
Побратими з ДУК "Правий Сектор" згадують роберта наступними словами - " Молодий, активний, веселий. Самовпевнений, але при цьому благородний. Справжній Чоловік, яких у світі мало, з яскраво вираженими честю та гідністю. "Баджо" - так його називали друзі-байкери - механік за освітою. Виховувався бабусею та тіткою, але мав добре налагоджене, як на молодого парубка, життя: високооплачувана робота, дівчина, а мотоцикли - це взагалі святе! Казав: "Якби мій байк був жінкою - я б з ним одружився".
Коли почалась війна, пішов до військкомату, пройшов усі комісії, зібрав усі папери і почав розпитувати: коли вже його заберуть на схід. Але там відтягували, мовляв, набір закінчився, наразі не треба людей і стандартно: "Ми вам передзвонимо". Чекати не хотілось. А тут друг (Віталій Бертолон, "Буля", загинув 08.09.15) похвалився, що записався в "Правий сектор" і тренується для виїзду на схід. Наступного дня Роберт вже був на базі закарпатського ПС.
Через тиждень він офіційно став "Доком", бо на заняттях із польової медицини (як, до речі, і на всіх інших заняттях) проявляв себе просто вундеркіндом. На льоту сприймав інформацію, у нього виходило правильно все, за що він брався. Тому вирішено було негайно і завзято робити з нього медика, якого дуже бракувало в батальйоні. Так, не спав, не їв, освоював нове: займався з інструктором, читав книги, дивився відеоуроки, вивчав теорію і закріплював на практиці, витягаючи кулю з сала і накладаючи шви. І готувався морально: до крові, до смерті. Як виявилось, не дарма...
Далі були поїздки на фронт, життя завирувало так, що від гуляки-байкера "Баджо" не залишилось ні сліду - він став "Доком". Байк змінила нова радість - медичний рюкзак, подарований волонтерами і по вінця запакований ліками та інструментами. Замість рокерського одягу - камуфляжна форма і кепка-капелюх, якою дуже гордився. І руки до ліктів - не в мастилі, а, в буквальному сенсі, у крові."
Поховали Роберта на Замковій горі в рідному Хусті.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
