Прокладення залізничних колій через Карпати (Стрий - Мукачево (1887 р.) і Самбір-Ужгород (1905 р.)) призвело до своєрідної індустріальної революції у цих краях. Вирубка лісів набула промислових масштабів.
Спочатку все було добре, коли рубали поруч, але згодом при заглибленні в гори виникла потреба у створенні промислової вузькоколійної системи для звезення лісу до вже створених звичайних залізниць. Тоді в Карпатах було прокладено тисячі кілометрів вузькоколійки. Деякі з них функціонують і досі (Вигідська в Івано-Франківській та Боржавська в Закарпатській області), а деякі вже давно відійшли в історію.
У Лондоні базується доброчинна організація New Europe Railway Heritage Trust, яка допомагає відродженню історичних вузькоколійних залізниць у колишніх радянських країнах Центральної і Східної Європи, у т.ч. в Україні. Організація вважає ці колії історичною спадщиною народу, тим більше, що багато вузькоколійок - це справжнє інженерне диво і прокладені вони були в надзвичайно цікавих природних та історичних місцях.
Австрієць Вольфган Венделін, інженер за фахом, є одним з ентузіастів відродження залізниць в Українських Карпатах. Вузькоколійки цікавили його ще за часів Радянського Союзу, але тоді він не міг приїхати до України, куди потрапив вже у 90-их рр. Швидко знайшов друзів у Західній Україні і разом з ними працював в архівах, разом їздили у віддалені долини в горах, шукали старі траси, залишки вузькоколійок, знаходили в селах старі фотографії, документи. А головне - він палко полюбив Україну.
Першу книгу він написав про залізниці Східної Галичини, другу - про Північну Буковину і третю - про діючу вузькоколійку у Вигоді. Незабаром має вийти його перша книга українською мовою, яку він досконало вивчив, так само, як і залізниці.
Пан Венденлін пише, що досліджуючи українські залізниці, у нього з’явилося бажання допомогти їх відродити. Він вважає, що хоч така справа потребуватиме багато коштів, це буде вигідно для місцевих громад - для розвитку туризму і навіть місцевого транспорту.
Одним з проєктів, до якого причетний Вольфган Венделін, має бути створений в Сколе музей історичної залізниці, подібно до того, як це зроблено в Колочаві (Закарпаття).
Також є проєкт відновити частину колишньої колії Сколе-Коростів.
В проєктах Венделіна, які він запропонував у рамках доброчинної організації у Лондоні, є й українська вузькоколійка Верхнє Синьовидне - Зубриця. За протяжністю вона складається з двох частин: Верхнє Синьовидне - Майдан - Мальмансталь, збудованої у 1903 р. і Майдан - Зубриця, збудованої в 1906 р., на відкритті якої був присутній сам барон Лібіг, один з власників лісів на Турківщині.
Що стосується географії цієї вузькоколійки, то вона простягається від с. Верхнє Синьовидне долиною Стрия через села Корчин - Крушельниця - Сопіт - Довге-Гірське, потім майже під прямим кутом продовжується долиною річки Рибник - Зубриця через села Рибник і Майдан.
Майдан був вузловлою станцією, де знаходилося депо для обслуговування паровозів і розворотний трикутник. Далі колія проходила долиною р. Зубриця через села Кринтята - Коритище до верхніх околиць с. Зубриця.
Ідея створення цієї історичної вузькоколійки належить барону Альберту Ґредлю, який наприкінці ХІХ ст. став власником лісів на Сколівщині. За деякими переказами відомо, що барон Ґредель виграв ці ліси в казино. Сьогодні про барона нагадує палац Ґредлів у Скольому.
Якщо багато вузькоколійних систем були цілком промисловими, то ця відрізнялася серед інших. По перше, вона була однією з найбільших, по друге - вона була єдиною, що мала ліцензію на перевезення пасажирів. Стосовно цієї вузькоколійки були грандіозніші плани - перепрошити її в майбутньому на широку колію і з’єднати Верхнє Синьовидне через Турку із Самбором.
Відомо, що підрядні роботи виконувала фірма "Лібіг", яка мала великий досвід таких робіт в Карпатах та Альпах. Особливо важкими ділянками дороги були відрізки Сопіт - Довге і Довге - Гірське - Рибник, де колія проходила по штучно виробленій терасі скелястого рельєфу.
Фрагменти залишків колії можна побачити в багатьох місцях, а в Майдані біля дороги збереглися опори старого залізничного моста.
Щодо технічного функціонування залізниці, то її ширина була 800 мм. Обслуговували цю колію паровози серії ПТ-4 і ВП-1. Їх головна технічна риса - колісна формула, яка передбачає максимум до чотирьох осей для проходження кривих малого радіусу.
За переказами, місцеві мешканці називали вузькоколійку “штрекою”, по якій зокрема з Майдану до Рибника дрезинами діти їздили до школи. В 30-их рр. по залізниці здійснювалися туристичні тури “Трускавець-Пікуй”. На хуторі Мальмансталь був туристичний притулок, де туристи туру “Трускавець-Пікуй” залишалися на ночівлю і вже наступного дня вирушали у марш-кидок в 50 км до гори Пікуй.
Головним пунктом вузькоколійки було Верхнє Синьовидне, куди звозився весь ліс. Тут існували пилорами, перевантажувальний пункт на звичайну колію, депо для обслуговування паровозів і ремонту вагонів-дрезин.
Завершилася історія цього інженерного дива у 1968 р., коли внаслідок сильної повені відбулися зсуви, які знищили велику частину залізничного полотна. У ті часи було прийнято рішення не відновлювати колію, тож у 1969 р. її було розібрано.
Ще одним інженерним дивом була на території Турківщини вузькоколійна залізниця з Турки до долини Стрия, до Ільника, а звідси - по долині р. Завадки через села Риків - Багновате - Міжгір’я (Молдавсько) до с. Завадка. Ця вузькоколійка мала суто промислове значення і нею постачали ліс на численні пилорами, які діяли у Турці. Фрагменти цієї колії можна побачити у багатьох місцях у вигляді штучно створених терас.
Ще одну вузькоколійку Явора - Ісаї - Зубриця збудувала фірма “Годулі” в 1930 р., викупивши ліси в барона Лібіга. Деревину з наших країв вивозили в Німеччину, Голландію та інші країни Європи. На жаль, населення нашого гірського краю від тих надприбутків фактично нічого не одержувало.
Карпатськими вузькоколійними залізницями поки що цікавляться австрійці та англійці. Є надія, що з настанням миру ними зацікавляться й українці. Так, вони не будуть дуже прибутковими, але залишаться як спадщина і зможуть бути використані у туристичних цілях, не виключено, що й для пасажирських перевезень. На Закарпатті є державна лінія вузькоколійки зі станції Виноградів на Берегово та на Іршаву. І там є регулярно є пасажирські перевезення.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
