Гранатометник 128 ОГШБр на псевдо "Борода" про життя та війну

«Дома чекає 15-річний син, і я не хочу, щоб він теж воював…»

Антон (Борода) – гранатометник гірсько-штурмового підрозділу 128 ОГШБр, у бригаді він уже четвертий рік, пройшов кілька ротацій у зоні ООС і воює з самого початку повномасштабної війни. Антону 36 років, дома на Дніпропетровщині його чекають батьки, дружина й син.

– Найважче з початку російського вторгнення було в перші тижні, коли ми зупиняли ворога на Запоріжжі, – каже Антон. – Тоді дуже активно працювала російська авіація, їхні вертушки залітали прямо на наші позиції й накривали вогнем із неба. Але ми вистояли. Пізніше, на Бахмутському напрямку, в мене був найближчий контакт із ворогом, «вагнери» підходили майже впритул. Тоді я отримав контузію – артилерійський снаряд прилетів на бруствер, вибухова хвиля пішла в мій бік. Пройшов лікування, після якого повернувся  в підрозділ… Звичайно, тут непросто, коли виходиш на позиції, завжди думаєш, чи повернешся. Зате хороший колектив –  товариші, на яких можеш покластися. Мій контракт давно закінчився, але поки воєнний стан, буду тут. Дома чекає 15-річний син, і я не хочу, щоб він теж воював. Це найкраща мотивація…