Закарпатець Василь Штефко впродовж шести місяців захищав Україну від російських військових, зокрема виконував бойові завдання у Запорізькій області. Восени 2023 року чоловіка демобілізували. Василь має інвалідність першої групи — двадцять років тому він втратив ноги, коли працював закордоном. Детальніше про те, чому чоловік вирішив долучитися до Збройних сил, він розповів журналістам Суспільного. Василь Штефко живе в селі Кушниця Хустського району. Чоловік каже: після початку повномасштабного вторгнення Росії пішов до військкомату. "Я собі в голову вбив, що я повинен піти. Я знав, що мене можуть не взяти, тобто вони мене й не брали. Але я все ж таки у Хуст ходив, і там мені пропонували йти в тероборону. Проте я сказав, що в тероборону можете брати кого хочете, а я хочу туди йди", — сказав військовий.2 березня Василя Штефка взяли у 128 гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Тоді ж чоловіка з побратимами направили у Запорізьку область. Там його призначили водієм. "Передачі приїхали були, боєприпаси, продукти, то я ходив на Нову пошту й забирав це все. Хлопці, бувало, щось попросили. Чекаєш день-два і разом усе везеш, а не так, щоб окремо щось возити", — розповів чоловік. Про те, як побратими дізналися, що Василь має протези, розповідає: "Я чую, що в мене протез трохи ходить туди-сюди й нога. У мене з собою були ключі. Я хотів підкручувати, а різьби нема. Я кажу: "Русланчик, йди відпросися та й візьмеш закріплювач різьби". Він пішов до командира відпроситися. А той питає, що сталося. Ну так і дізналися. Наступного ранку в нас був стрій. Командир каже: "Хочу вам сказати, що в нас є одна новина. Чоловік прийшов з нами, ніхто нічого не бачив, а він без обох ніг, на протезах прийшов сюди й тут серед нас. Це Василь Штефко"."Василь розповів мені історію про те, як втратив ноги, як після повномасштабного вторгнення Росії не міг знайти собі місця, дві ночі не спав, а потім зібрав найнеобхідніші речі й пішов у військкомат. Також про те, як збрехав: сказав, що в нього тільки один протез і наполіг, щоб його мобілізували в бойову 128 бригаду. Ця історія була тоді і й зараз яскравим прикладом того піднесення і мотивації всіх українців, що були на початку повномасштабної війни, їхньої готовності до самопожертви, захищаючи свою країну", — розповів речник 128-ї ОГШБр Ярослав Галас.Василь Штефко пів року захищав Україну від російських військових. Далі його перевели на Закарпаття, де чоловік прослужив 14 місяців. "Я потрапив у госпіталь з серцем, і тут почалося — цукор, кишківник та ще 6 хвороб таких. Я вийшов з госпіталю, а командир мені каже: "Васильович, я вас прошу не треба, нащо будете себе навантажувати..". Я кажу, що ще можу. А він каже: "Я бачу, що можете, але у вас є дружина й дочка мала. Нащо це вам? Я вам дам наказ і все". Я пішов з наказом знову на ВЛК, проте був вже непридатний. Поки Василь служив, вдома його чекали дружина та дочка. "Василю щось говорити, то було даремно. Якщо наважився, то він це зробить. Краще його не умовляти. Хотілося, щоб з перемогою прийшов, щоб скоріше перемога була. Самі знаєте, що цього всі чекають. Так вийшло, що здоров’я вже почало підводити. Він був повністю здоровим, у нього тільки ніг нема, а так його ніколи нічого не боліло", — сказала дружина Василя Оксана Штефко. Зараз чоловік живе у рідному селі Кушниця, де займається господарством."Я люблю садити, вирощувати. Мені це подобається. Тим більше, що зараз я повністю вдома, незалежний ні від чого. Ну так, ще на сесію треба їхати. Дай Боже дочекатися перемоги. Хочу, щоб ми відчули перемогу, хлопці й дівчата, які воюють, і весь народ, щоб вони відчули це. Перемога — це коли ти будеш знати, що зла вже не буде", — поділився Василь Штефко.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Закарпатець Василь Штефко впродовж шести місяців захищав Україну від російських військових, зокрема виконував бойові завдання у Запорізькій області. Восени 2023 року чоловіка демобілізували. Василь має інвалідність першої групи — двадцять років тому він втратив ноги, коли працював закордоном.
2 березня Василя Штефка взяли у 128 гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Тоді ж чоловіка з побратимами направили у Запорізьку область. Там його призначили водієм.
"Василь розповів мені історію про те, як втратив ноги, як після повномасштабного вторгнення Росії не міг знайти собі місця, дві ночі не спав, а потім зібрав найнеобхідніші речі й пішов у військкомат. Також про те, як збрехав: сказав, що в нього тільки один протез і наполіг, щоб його мобілізували в бойову 128 бригаду. Ця історія була тоді і й зараз яскравим прикладом того піднесення і мотивації всіх українців, що були на початку повномасштабної війни, їхньої готовності до самопожертви, захищаючи свою країну", — розповів речник 128-ї ОГШБр Ярослав Галас.
Василь Штефко пів року захищав Україну від російських військових. Далі його перевели на Закарпаття, де чоловік прослужив 14 місяців.
"Я люблю садити, вирощувати. Мені це подобається. Тим більше, що зараз я повністю вдома, незалежний ні від чого. Ну так, ще на сесію треба їхати. Дай Боже дочекатися перемоги. Хочу, щоб ми відчули перемогу, хлопці й дівчата, які воюють, і весь народ, щоб вони відчули це. Перемога — це коли ти будеш знати, що зла вже не буде", — поділився Василь Штефко.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
