Михайло Порошкін з позивним «Шорох» оговтується після поранення. Поки проходить реабілітацію – несе службу у Чопському прикордонному загоні. Прикордонник каже, вдома не може сидіти, краще на роботі. Саме заступив на варту. Пан Михайло – родом з Крима, після анексії переїхав до Харкова, де вчився. На початку повномасштабки перевіз родину – а це мама, дружина та 10-річний син – до Івано-Франківська.
Тут волонтерив – виливали форми для броні. Змінив станок на зброю – у мирному житті Михайло за фахом інженер-механік, працював наладчиком на тютюновій фабриці. Як мобілізувався у червні 2022 року – став стрільцем і пішов на фронт, воював у найгарячіших точках. Боєць каже, спочатку було дуже важко, потім адаптувалися. Найскладніше – пересуватися на відкритій місцевості - заходити, потім виходити з позиції. В окопі почуваєшся більш захищеним. Також непросто, коли евакуйовуєш з поля бою поранених. Пригадує стрілець і перший свій бій. Хто, як не ми? Мусимо стояти за Батьківщину, треба йти, адже від тебе залежить життя іншої людини, та й треба міняти хлопців на передовій – впевнено каже захисник. Поранень, контузій у Михайла - чимало, на додачу отруєння невідомою хімічною речовиною. Проте останній бій, як то кажуть, вибив з колії. Це було 10 травня 2024 року під Вовчанськом, коли почався контрнаступ. Місяць у шпиталях - спочатку Харкова, потім Києва, кілька операцій на очах, руці та нозі. 21 день у реабілітаційному центрі, відпочинок вдома і за три місяці повернення на прикордонну службу, адже кисть руки досі не функціонує, як треба, розробляє. Проте після відновлення - планує знов на передову. Проте надіється, що не доведеться – бо переможемо!
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
