"Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію" - збірку спогадів очевидців подій з 2014 року по 2022 рік презентували в Ужгороді (ВІДЕО)
«Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію» - збірку спогадів очевидців подій з 2014 по 2022 рік презентували в Ужгороді. Це відтворення реальних подій очима простих українців із Запоріжжя, Київщини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини і Чернігівщини. Люди різного віку та фаху, з власними переживаннями і досвідом, проте усі - з неприйняттям життя під владою росіян. Серед співавторів Анастасія Козак з Херсона. Розстріляні машини, убиті люди, 8 блок постів, страх і відчай – три доби знадобилося, аби виїхати з окупованого Херсона, каже Анастасія Козак, хоча раніше відстань до Миколаєва долали за 40 хв. Назва її історії – символічна «За кордоном не вистачає капців». «Моя правда: війна, про яку не можна мовчати» - ще одна історія дівчини із міста Оріхів за пів сотні км від Запоріжжя, яке у 2022 році було за 11 км від лінії фронту, а зараз – менше 5, тому досі слугує живим щитом. Дарія Швець поділилася досвідом вимушеної переселенки. А це Олександр Пилипенко з Бердянська. В окупації пробув 37 днів. Його історія під назвою «Від моря в нікуди». Каже, хотів донести, який це жах російська агресія насправді, як це страшно не мати відчуття безпеки, можливості планувати, адже не має впевненості у завтрашньому дні, тобто такі базові речі, які набувають особливого сенсу в окупації. 30 світлин Олександра Пилипенка, на яких зафіксовані реальні події окупації, частина з яких увійшла у книгу, переросла у фото виставку, що мандрує містами України. Наразі її розмістили у обласній бібліотеці імені Ф. Потушняка в Ужгороді з нагоди презентації збірки. Ідея видати таку книгу та її реалізація за «Східноукраїнським центром громадських ініціатив» у співпраці з німецькими партнерами. Володимир Щербаченко каже, хотіли зберегти історію війни такою, як її бачать звичайні українці та показати світу чому ми не хочемо жити в російській окупації. Як зібрали авторів історій, провели два курси навчання з ними – тренерка з художнього письма Слава Світла допомагала висловити думки на папері. А далі очевидці добряче попрацювали над своїми історіями. Стояло єдине завдання – писати правду. Тобто про реальні поді, як прийшла війна у життя, як переживали окупацію, досвід виживання, релокації. Книга вийшла спочатку українською. Поки з презентаціями мандрують Україною, готується до друку англомовна версія, яку покажуть світу.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
«Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію» - збірку спогадів очевидців подій з 2014 по 2022 рік презентували в Ужгороді. Це відтворення реальних подій очима простих українців із Запоріжжя, Київщини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини і Чернігівщини. Люди різного віку та фаху, з власними переживаннями і досвідом, проте усі - з неприйняттям життя під владою росіян. Серед співавторів Анастасія Козак з Херсона. Розстріляні машини, убиті люди, 8 блок постів, страх і відчай – три доби знадобилося, аби виїхати з окупованого Херсона, каже Анастасія Козак, хоча раніше відстань до Миколаєва долали за 40 хв. Назва її історії – символічна «За кордоном не вистачає капців». «Моя правда: війна, про яку не можна мовчати» - ще одна історія дівчини із міста Оріхів за пів сотні км від Запоріжжя, яке у 2022 році було за 11 км від лінії фронту, а зараз – менше 5, тому досі слугує живим щитом. Дарія Швець поділилася досвідом вимушеної переселенки. А це Олександр Пилипенко з Бердянська. В окупації пробув 37 днів. Його історія під назвою «Від моря в нікуди». Каже, хотів донести, який це жах російська агресія насправді, як це страшно не мати відчуття безпеки, можливості планувати, адже не має впевненості у завтрашньому дні, тобто такі базові речі, які набувають особливого сенсу в окупації. 30 світлин Олександра Пилипенка, на яких зафіксовані реальні події окупації, частина з яких увійшла у книгу, переросла у фото виставку, що мандрує містами України. Наразі її розмістили у обласній бібліотеці імені Ф. Потушняка в Ужгороді з нагоди презентації збірки. Ідея видати таку книгу та її реалізація за «Східноукраїнським центром громадських ініціатив» у співпраці з німецькими партнерами. Володимир Щербаченко каже, хотіли зберегти історію війни такою, як її бачать звичайні українці та показати світу чому ми не хочемо жити в російській окупації. Як зібрали авторів історій, провели два курси навчання з ними – тренерка з художнього письма Слава Світла допомагала висловити думки на папері. А далі очевидці добряче попрацювали над своїми історіями. Стояло єдине завдання – писати правду. Тобто про реальні поді, як прийшла війна у життя, як переживали окупацію, досвід виживання, релокації. Книга вийшла спочатку українською. Поки з презентаціями мандрують Україною, готується до друку англомовна версія, яку покажуть світу.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
