Він не мріяв воювати. Але, коли почалася повномасштабна агресія, не роздумував. Пан Назарій – військовослужбовець. Чоловік родом з міста Херсон. На початку війни він опинився на території, що швидко потрапила під окупацію. Чоловік одразу вирішив піти до військкомату та долучитися до лав ЗСУ, однак тоді йому відмовили. Захисник надалі продовжував оббивати пороги РТЦК та СП. Адже був переконаний, що потрібен на фронті. Окупація принесла з собою не лише фізичне обмеження свободи, а й постійний страх за близьких, нестачу інформації. Його життя перетворилося на постійний баланс між виживанням та опором окупантам. Після варварського обстрілу дитячої лікарні «Охматдит» пан Назар не зміг залишатися осторонь. Біль, розпач і гнів, які він відчув, побачивши зруйнований медзаклад, стали останньою краплею. У той момент він прийняв для себе рішення: взяти до рук зброю і стати на захист своєї держави. Одного дня під час бойового завдання захисник втратив нижню кінцівку.
Тоді, розповідає, з самого ранку все йшло не так, як потрібно. Відчував, щось має статися. Пан Назар пройшов через бої, втрати побратимів і холодні ночі в окопах, але його віра у перемогу не похитнулась. Він мріє повернутися додому і допомогти відбудувати країну, яку так любить. За захист держави військовослужбовця нагородили нагородою президента України “За оборону України”. Відзначивши його професіоналізм, витримку та особистий внесок у зміцнення обороноздатності країни. Наразі ветеран проходить лікування та реабілітацію. Попри всі небезпеки, йому вдалося зберегти віру і мужність. Ця історія — про силу духу, незламність і любов до Батьківщини, що допомогла вистояти у найважчі часи.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
