Роман військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону, родом із Івано-Франківська. На початку повномасштабної війни чоловік не вагаючись став на захист країни. Звірства окупантів по відношенню до українського народу додавало йому бажання очистити землю від покидьків.
Вдома залишилася дружина та двоє маленьких синів. Молодшому тоді було лише два місяці. Разом із своїми побратимами воїн нищив ворога на Бахмутському та Лиманському напрямках. Про тих, з ким пліч-о-пліч набував бойового досвіду, «Мольфар» згадує зі щемом у душі та глибокою вдячністю.
«Найважче на війні – це втрати, коли гинуть зовсім молоді хлопці. Комусь було 22 роки, іншим – трохи більше. Цей біль залишається з тобою на все життя», - ділиться захисник.
Позивний «Мольфар» з’явився невипадково. Дуже часто він відчував небезпеку, це допомогло неодноразово врятувати життя йому та побратимам. Роман є глибоко віруючою людиною, переконаний з молитвою і Божою поміччю зміг пройти через усе.
Після важких та виснажливих ротацій захисник знову зі своєю родиною, дружиною і дітьми. Та попри все, війна залишила свій слід. Усередині - тиша, що іноді голосніша за вибухи, а ззовні - звичайне життя, у яке непросто повернутися після пережитого.
Роман не нарікає. Каже, що найважливіше - це життя, яке вдалося зберегти, і віра, яка не зламалася навіть під натиском війни.
Служба триває. Він мріє бачити, як ростуть його сини, проводити з ними більше часу.
"Ми воюємо для того, щоб зберегти країну, її гідність, цінності та традиції, які передавались з покоління в покоління. Захищаємо рідних, бо в кожному з них – сенс і сила. Боремось, аби наші діти могли жити у вільній і безпечній Україні".
І в цих простих словах - уся глибина пережитого, втома, надія і незламна мужність людини, яка пройшла крізь пекло й зберегла в собі найголовніше - людяність.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
