Його жага до життя вражає, а очі сповнені надією. Знайомтеся, це Радік Рапатей. Чоловік родом із Запоріжжя. Будівельник, чоловік та батько. Після початку повномасштабного вторгнення, чоловік продовжив свою справу, та вже довелося не зводити нові будинки, а відновлювати зруйновані після ворожих обстрілів. Та в якийсь момент доля покликала його не лише відбудовувати, а й захищати. Він став на захист України зі зброєю в руках. У навчальному центрі опанував професію кулеметника та поповнив лави ТРО. Згадує боєць і перше влучання. Зараз з осмішкою, адже вдалося.
На Сумщині під час виконання бойового завдання Радік потрапив під мінометний обстріл. Вибух снаряду відібрав у нього обидві ноги. Але навіть у той критичний момент він не здався — самостійно наклав собі турнікети. Евакуацію довелося чекати понад добу. Та Радік вижив. А далі лікарня. Вже в медичній установі захисник почув те, до чого не був готовий. На питання, що допомагало триматися у найважчі хвилини, захисник відповідає без роздумів — кохання та родина. І в цей момент з ним була вона — дружина Яна. Понад 15 років разом. У її очах — віра, у її обіймах — надія. Саме вона допомагала не зламатися, тримала за руку в найтемніші дні. Сьогодні Радік проходить лікування та чекає на протезування у Львові. Він мріє знову стати на ноги — буквально і символічно. Після реабілітації планує відкрити власну справу та здійснити ще одну мрію — стати татом вдруге. Він вірить, що донечка з’явиться в Україні, яка буде вільною, незалежною і без війни. Історія Радіка — це історія незламного українського духу. Попри все — любов, віра і жага до життя в ньому сильніші за біль, втрати і війну.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
