Всього 18 – він був одним із наймолодших захисників «Азовсталі», його майже трирічне ув’язнення закінчилося тільки 19 квітня 2025 року, а полон змінив життя, поділивши на «до» та «після». Олексій Чорпіта з прикордонного містечка Чоп – один з героїв нашого часу. Мав можливість повернутися додому ціною зради батьківщині – та це не про нього. Олексій відмовився і це коштувало йому ще 2 років полону, знущань та випробувань.
1066 днів – 35 місяців - полону, жахіть ув’язнення, життя у проголодь без медичного догляду. Найважче було, каже Олексій, щодня «день сурка». Допомагав гумор і віра, в полоні почав молитися. А ще гріло, що дома чекають - мама, сестра і маленький племінник. Ще підлітком зрозумів – приваблює служба. Вступив до військового ліцею у Мукачеві, потім в УжНУ на спеціальність кібербезпеку та зрозумів – не те і обрав піксель, як виповнилося 18 – призвався у спеціальну службу транспорту. За півроку підписав контракт і в листопаді 2021 року поїхав у зону ООС в м. Маріуполь. Там і застала його повномасштабна війна. Пам’ятає і перший бій. Зараз Олексій відновлюється морально і фізично, готується до операції – адже після поранення у праву руку у полоні медичну допомогу не отримав, кістки зрослися неправильно. Планує повернутися на службу у свій підрозділ. А ще цікавиться психологією – вже вступив до вишу за цим напрямком. І далі не втрачає оптимізму, патріотизму, гумору та віри в Україну.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
