44-річний Геннадій — скромний чоловік із великим серцем. До війни він працював у запорізькому зоопарку. Каже, звірі відчувають доброту — і довіряли йому без страху. Але в один день світ, у якому він жив, зруйнували російські обстріли. Потрапив до штурмового підрозділу. Став водієм бронемашини. Його позиції — на найгарячіших напрямках, де щодня — артилерія, міни, атаки. Каже, в перші дні було страшно, але любов до рідних перемагає навіть паніку. Під постійними обстрілами, небезпекою, але разом. Військо навчило Геннадія братерству та взаємодопомозі. Попри все разом. Тієї однієї ночі він ішов із побратимами на бойове завдання. Коли наступив на міну, почув різкий вибух і тиша. Далі — біль і усвідомлення, що нога травмована.
Сьогодні він знову вчиться ходити. Не на фронті, а в реальному житті. Але найбільша перемога — це не здатися. Захисник налаштований позитивно. Його мотивують найдорожчі. Історія Геннадія — це не про втрату. Це — про силу. Про любов, яка лікує краще за ліки. І про Україну, яка починається з кожного серця, готового боротися.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
