Чоловіки на цих світлинах – захисники України, які зникли безвісти за особливих обставини під час бойових дій. У кожного тут своя історія. Вона сповнена болю та водночас надії, адже немає нічого гіршого за очікування. Пані Жанна тримає у руках прапор з світлиною свого брата. Він зник безвісти 1 червня 2025 року.
Відтоді родина не втрачає надію, що герой живий. А от пані Терезія чекає вдома на сина. Востаннє він виходив на зв’язок навесні 2024 року. Відтоді жодної звістки. Щодня вона молиться і вірить, що одного дня він повернеться. Її слова — це біль тисяч матерів по всій країні. Серед учасників акції — і діти зниклих військових. Маленька Надійка ще не зовсім розуміє, чому її тато не приходить додому. «Зниклі — не означає забуті» — це не просто гасло. Це — крик душі. Це — боротьба родин за правду, за життя, за своїх рідних. І поки є пам’ять, є надія. Бо навіть коли зв’язок обірвано, любов — лишається. Наразі у Закарпатській області працює координаційний штаб, який займається пошуком зниклих безвісти за особливих обставин. Тому родини захисників мають можливість звернутися до центру та отримати бодай якусь інформацію. Ці люди — не статистика. Це — наші захисники. Їх чекають. Їх люблять. Їх пам’ятають. І не зупиняться — допоки кожен не буде знайдений.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
