Андрій (позивний Кірбі) – оператор дрона батальйону безпілотних систем «Sons of Khors» 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, йому 33 роки. До повномасштабної війни Кірбі працював у себе вдома на Волині й паралельно вів Youtube-канал (створював відеоролики на тему популярних комп’ютерних ігор), який приносив непоганий дохід. А навесні минулого року підписав контракт і після навчання в Україні й Великобританії почав служити в 128 ОГШБр.
– Я зрозумів, що краще самому вибрати підрозділ, ніж потрапити аби-куди, – розповідає Кірбі. – Дуже хотів стати оператором дронів, тому й підписав контракт із батальйоном безпілотних систем. 128 ОГШБр мені порадив товариш Олександр Лущик, котрий тут служив. На жаль, навесні минулого року він загинув при виконанні бойового завдання. Чудовий був хлопець…
У своєму підрозділі Кірбі працює з невеликим дроном-бомбером, його пріоритетні цілі – ворожа піхота, транспорт і логістика. Екіпаж займається також дистанційним мінуванням.
– Під час одного з крайніх бойових виїздів ми знищили колісний НРК (наземний роботизований комплекс), який віз вантаж на ворожі позиції. Один із російських піхотинців вирішив врятувати НРК й пішов по нього, але там і залишився. Нам також доводилося відбивати дронами ворожі штурми, загалом роботи дуже багато, вільного часу обмаль, але воно в кайф – тут розумієш, що приносиш користь, прикриваєш свою піхоту. Я вважаю, що кожен бойовий виїзд, коли ти відпрацював по ворогу й безпечно повернувся, – вдалий.
Екіпаж БПЛА завжди пріоритетна ціль для ворога, тому Кірбі й сам потрапляв під вогонь.
– З самого початку я сприймав бойові завдання не зовсім правильно, для мене це було наче якийсь скаутський табір. Але після того, як нас обстріляв танк, я зрозумів, що це зовсім не відпочинок. Хоча танк відпрацював не дуже прицільно й зробив тільки три постріли. Мабуть, росіяни бачили, що хтось є, але не знали, хто саме. Бо якби довідалися, що це екіпаж БПЛА, туди би прилетіло все, що можна й не можна.
Незважаючи на ризики, Кірбі не шкодує, що пішов у ЗСУ.
– Ні секунди не пожалів і не розчарований. У нас дуже класне командування батальйону й безпосередній командир. Багато моїх знайомих служать у різних бригадах, і я знаю, як воно може бути. Тут усе правильно влаштовано, по-людськи.
Андрій закінчив університет і має вищу освіту, тому може претендувати на офіцерське звання. Але поки не планує цього.
– Мені подобається на солдатській посаді, я люблю бойові виїзди й «польоти» – це моє…
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
