До повномасштабної війни Богдан працював кондитером у відомій мережі ресторанів української кухні. Випікав торти, тістечка, кекси, пудинги… Однак на другий день російського вторгнення залишив роботу й добровільно пішов у військкомат. На перших порах служив у тиловій частині недалеко від дому на Хмельниччині. Затим потрапив у десантно-штурмову бригаду.
– Я служив навідником кулемета, ми тоді стояли на Донеччині, – розповідає Богдан. – Паралельно копали укріплення. Під час одного з виходів я порвав меніск, тому довелося робити операцію. Далі була реабілітація вдома, після якої я перевівся в 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Давно хотів сюди потрапити, друзі-земляки, що тут служать, рекомендували. І я не прогадав, колектив тут дуже хороший, командири теж, жодних нарікань.
Богдан служить у самохідному артилерійському дивізіоні, його звання – старший солдат, а посада – старший навідник самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика».
– Ми постійно на бойових виїздах, день-два на відпочинок і назад. Працюємо по ворожій піхоті, бліндажах і техніці – це основні цілі.
Доказ ефективної роботи Богдана – нагорода. У вересні цього року він отримав відзнаку головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».
– Перед тим ми гарно відпрацювали по ворогу, сходу влучали в цілі. Але це не тільки моя заслуга, а різних людей – хтось виявив ціль, хтось вирахував координати, хтось коригував. Ми працюємо як єдиний механізм.
До війни Богдан випікав смачні солодощі й досі не втратив свої кондитерські навички. Однак застосовувати їх у бойовій обстановці можливості немає.
– Найпопулярніші торти в нашому ресторані були «Наполеон», «Медовик» і «Горіховий». Плюс ми випікали сезонні, фруктові тістечка. Тут не можу нічого пекти, бо постійно на бойових. Тому зараз у нас найпопулярніший торт – вафельний зі згущонкою, його всі люблять, – сміється боєць.
P.S. Сьогодні Богдан відзначає день народження – 29 років. 128 ОГШБр вітає бійця зі святом, бажає йому бойової удачі і всього найкращого!