25-річний Роланд – боєць 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Він із Мукачева. У червні 2022-го Роланд, воюючи в складі іншої бригади, потрапив у полон, де пробув цілий рік. Після звільнення він мав гарантоване законом право залишити службу в армії й вільно виїжджати з країни. Проте, пройшовши реабілітацію, повернувся в ЗСУ, а саме – в самохідний артилерійський дивізіон 128 ОГШБр.
– Влітку 2022-го нашу військову частину направили на Луганщину. Ми стояли на стику з сусідньою бригадою й мали запобігти оточенню. Я чергував на СП-шці, потім пішов із напарником відпочити. Прокинувся від гучних і близьких вибухів. Знову вирушив на СП, але отримав наказ пройти в сусідню посадку, дочекатися БМП, поміняти механіка й вивезти машину з хлопцями в безпечне місце. Як виявилося, посадка вже кишіла росіянами, я вийшов на них впритул. У мене зразу відібрали зброю, зв’язали руки…
Роланд зізнається, що в перші хвилини перебував у ступорі. Як військовий він допускав, що може загинути чи отримати важке поранення, однак полон навіть теоретично не уявляв.
Як військовополоненого Роланда направили у виправну колонію на окупованій частині Луганщини. Паралельно там відбували покарання й звичайні кримінальники.
Звістку рідним із колонії подати було неможливо, однак батьки Роланда знали, де він, бо росіяни поширили в соцмережах кілька відео – одне зняте в момент полону (його оприлюднили не зразу, а через якийсь час), друге, разом з іншими полоненими, – вже з колонії. Загалом боєць пробув у полоні майже рік – до червня 2023-го. Після звільнення він пройшов реабілітацію в одному з військових санаторіїв, певний час відпочивав дома, а далі несподівано для багатьох вирішив повернутися в ЗСУ й підписав контракт зі 128 окремою гірсько-штурмовою Закарпатською бригадою.
Зараз Роланд служить у самохідному артилерійському дивізіону 128 ОГШБр, працює з самохідною артилерійською установкою 2С1 «Гвоздика». Він реально воює, більшу частину часу перебуває на бойових позиціях, має контузії від близьких приходів.
Боєць зізнається, що полон змінив його.
– Я по-любому змінився. Нормального сну, як раніше, взагалі немає. Зате став терплячішим, там навчився – треба було терпіти, чекати й надіятися.
За ефективне виконання бойових завдань Роланд нагороджений відзнакою головнокомандувача ЗСУ «За незламність» та медаллю «За оборону України».
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
