«Олександру — 35. Родом із Рівненщини, сьогодні він служить у Збройних Силах України як водій ТММ у 534-му окремому інженерно-саперному батальйоні. Спокійний, виважений, стриманий — його манера говорити нагадує людину, яка добре знає свою справу та ціну відповідальності.
Після вищої освіти Олександр проходив строкову службу в 96-й зенітно-ракетній Київській бригаді. На момент початку АТО був у статусі демобілізованого.
«Я тоді повернувся до цивільного життя. Але коли ворог пішов повномасштабно, питання йти чи не йти навіть не виникало», — згадує він.
У березні 2022 року він став на облік у військкоматі та очікував мобілізації, однак через бюрократичні затримки потрапив до війська лише у вересні. Спершу — у 128-му бригаду. Після кількох днів на полігоні бійці отримали амуніцію та вирушили до розташування 534-го інженерно-саперного батальйону на Херсонський напрямок.
«Служу вже четвертий рік. Про кар’єрне зростання не думаю. Як солдат, я приносив і приношу найбільшу користь підрозділу. Хоч і маю можливість отримати вище звання, мене цілком влаштовує теперішній статус», — каже військовий.
За роки служби ситуацій було багато. Востаннє Олександр отримав поранення 9 травня — під час робіт зі зведення укріплень та будівництва бліндажів.
«Противник дистанційно мінував місцевість. Наші хлопці отримали осколкові поранення. Я живий, здоровий, продовжую службу і залишаюся в строю. То було перше — і, сподіваюсь, останнє», — говорить він.
«Я склав військову присягу, і для мене це не формальність. Кожен, хто присягнув на вірність Батьківщині, має виконувати свій обов’язок настільки, наскільки дозволяють його сили, можливості та обставини.»
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
