Історія міграції на Закарпатті

З 2000 року 18 грудня Генеральною Асамблеєю ООН проголошено Міжнародним днем мігранта. Цього дня в 1990 році була прийнята Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей. Асамблея підкреслила необхідність прийняття подальших заходів для забезпечення дотримання прав людини та основних свобод всіх мігрантів.

Мігрантами називають людей, які змінюють місця проживання, часто перетинаючи державні кордони. Їх метою є змінити умови життя, знайти роботу (трудова міграція), отримати кращу освіту, втекти від війни чи переслідувань (біженці). Це широке поняття, що включає як тих, хто мігрує добровільно (трудові мігранти, студенти), так і тих, хто змушений це робити (вимушені мігранти), а також їх поділяють на емігрантів (тих, хто виїхав) та іммігрантів (тих, хто в'їхав). 

Міграційні процеси існували в історії людства споконвіків, штовхаючи на пошуки кращого життя чи з метою порятунку. Історія міграції на Закарпатті є давньою, пов'язаною з економічними, політичними та соціальними змінами, здебільшого у США та Канаду, особливо у міжвоєнний період (після 1918) та під час Великої депресії, коли люди шукали кращої долі.

У фондах та бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею зберігаються архівні матеріали та документи, а також дослідження науковців з цього питання. Цікавими експонатами є документи Міхаеля Ліповського, ужгородця, 1888 р.н., який емігрував до США у 1906 р. і звідки його депортували назад до Ужгорода у 1920 р. Він служив у американській армії, про що свідчить посвідчення Міхаела Ліповського про призов до армії, видане в Чикаго у 1918 р., книжечка про оплату воєнного податку 4 ¼ % уряду США від 21.10.1918 р. Викликає інтерес і сторінка з його паспорта громадянина Чехословаччини, виданого в 1920 р. (на момент повернення Ліповського з США Закарпаття входило до складу Чехословаччини). Ці документи є свідченнями тих змін і перипетій, які випали на долю цієї людини. Виїхавши з рідного краю у пошуках кращої долі, він встиг повоювати на стороні країни, яка його прийняла. Та все-таки обставини склалися так, що Міхаель Ліповський змушений був повернутися додому.

Причини міграційних процесів, їх етапи та життя людей, які покинули рідний край – все це предмет інтересу для дослідників по всьому світу. Наукові розвідки на цю тематику зберігаються в бібліотеці нашого музею. Вони охоплюють вивчення міграції як в загальноукраїнському контексті, так і на території нашого краю. Серед авторів, які звертали увагу на це питання – викладачі УжНУ Іван Мандрик, Володимир Задорожній. Є у книжковому фонді бібліотеки й праця українського вченого, дослідника української еміграції, бібліографа, історика Симона Наріжного, автора багатьох публікацій з цього питання.

У теперішній час питання міграції знову гостро постало перед нашим народом. Воєнні дії, соціально-економічні причини та спроби пошуку кращого – все це штовхає людей їхати далеко від дому. Важливим залишається і вивчення та дослідження історій тих людей, які виїхали. Все це – частина історії соціальної. Експонати, які зберігаються в нашому музеї, є речовими і письмовими свідченнями тих подій. Тож запрошуємо дослідників до їх вивчення, а відвідувачів – знайомитися з історіями людей, які стали мігрантами.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії