Війна перековує людей так само безжально, як вогонь — метал. Те, що в мирному житті було ремеслом, на фронті стає інстинктом виживання. Коли слова закінчуються, починає говорити зброя — влучно, жорстко, безжально. У бою немає думок про минуле і мрій про майбутнє. Є лише секунди для вірного рішення, потужна зброя, мужність і навченість. Усе це зупиняє ворога і тримає лінію оборони. Раніше він був ковалем, але війна перекувала його на гранатометника.
Він усе життя працював із металом, створюючи вироби художньої ковки. Повномасштабне російське вторгнення зруйнувало плани на мирне життя і змусило взяти до міцних рук зброю. Відтоді чоловік став гранатометником у Національній гвардії України. У підрозділі йому дали позивний Фокс.
«Війна зруйнувала багато планів. Після мобілізації довелося повністю перекваліфікуватися та жити вже по-військовому. Нацгвардія виконує дуже багато бойових завдань. Тут працюють класні інструктори, які справді якісно навчають. Без навчання на передовій дуже важко», – говорить Фокс.
Його спеціалізація – автоматичний гранатомет, який забезпечує вогневу підтримку піхоти.
«Ми прикриваємо піхотинців на передовій, створюємо психологічний тиск на противника і допомагаємо відбивати штурми. Зброя проста, але при правильному використанні дуже ефективна», – пояснює гвардієць.
Фокс каже, що в полку йому забезпечили якісне навчання. Тренувались постійно, інструктори все пояснювали зрозумілою мовою. А безпосередньо перед бойовими виходами підрозділ проходив тривалу та інтенсивну підготовку.
«Умови максимально наближені до бойових, постійні тренування. Коли починається штурм і ми бачимо рух ворога, працюємо чітко по координатах. Якщо засікаємо засідки, накриваємо з відстані. Мій гранатомет – це зброя несподіванки», – каже Фокс.
Перші бойові виходи він пам’ятає до найменших деталей. Перші розгубленість і страх змінились на впевненість і сміливість.
«Коли вийшли з машини, я відчув запах війни. Запах страху, сміливості і виживання. Це дуже сильний адреналін. Але потім починаєш працювати, і все стає на свої місця», – згадує гранатометник.
Під час оборони АГС відіграє ключову роль у стримуванні ворога. Піхота, яка поруч, дає координати, і на підходах атака ворога захлинається. Окремо Фокс підкреслює важливість підтримки побратимів.
«Коли ділиш із побратимом шматок хліба, живеш і чергуєш разом, починаєш розуміти один одного з пів слова, з півпогляду. Час – найцінніше, що в нас є. І коли хтось дає тобі зайві дві години поспати на позиції, це дуже підтримує», – ділиться гвардієць.
Кожен знаходить для себе свої джерела енергії, сил і мотивації. Для Фокса головна мотивація – це його родина. Він каже, що діти – майбутнє покоління українців – мають жити в мирній Україні. Тому зараз чоловіки повинні закінчити цю справу і захистити країну.
«У мене є син. Я не хочу, щоб він пережив те, що переживають наші хлопці. Якщо вже така реальність, і нам доводиться воювати, то краще вміти це робити добре і професійно», – каже Фокс.
Сьогодні Фокс знову працює з металом, але вже іншим. Його вироби більше не прикрашають мирні оселі, проте вони зупиняють штурми російських окупантів і допомагають побратимам. У цій війні немає випадкових ролей: кожен постріл, кожне рішення і кожна витримана секунда складаються у спільний результат. Поки ворог намагається тиснути силою, українські воїни відповідають майстерністю, злагодженістю і холодною точністю. І саме на таких людях, перекованих війною, тримається оборона країни.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
