У селі Середнє Водяне Тячівського району, за адресою вул.Дечебал, 132, розташована унікальна пам’ятка народної архітектури — дерев’яна Церква Святого Миколая Чудотворця ("нижня"), що є невід’ємною частиною культурної та духовної спадщини Тячівщини — краю солі, віри та вікових традицій.
Святий Миколай у народній традиції Закарпаття вважався заступником подорожніх, людей, які займаються важкою фізичною працею та людей небезпечних професій. Для солекопів і перевізників солі він був духовним покровителем, до якого зверталися перед початком важкої праці, тривалих мандрів і небезпечних переходів через гірські перевали та річкові переправи .
"Нижня" Миколаївська церква знаходиться на відстані одного кілометра від "верхньої та органічно доповнює сакральний ландшафт долини Тиси, де здавна формувався особливий уклад життя, пов’язаний із соляним промислом і торгівлею. Саме тут віра була духовним оберегом, тихим місцем спокою для працівників соляних шахт, мандрівників і мешканців краю.
Ця церква молодша за свою сусідку - Церкву Святого Миколая ("верхню"). Її побудовано в XVII столітті. Дах нижньої церкви так само вкритий ґонтом.
Нещодавно під час ремонту в ній були виявлені давні розписи.
Дерев'яний храм, пам'ятка народної архітектури та монументального живопису XVII століття, пам'ятка національного значення. Охоронний номер 70042.
"Нижня" Миколаївська церква складається з двох дубових зрубів – більшого прямокутного, що ділиться на наву і бабинець, і меншого п'ятигранного вівтарного зрубу. Обидва зруби вкрито високим двосхилим дахом під ґонтовим покриттям та охоплено стрічкою опасання. Всередині центральне приміщення перекрито арковим склепінням, бабинець – трапецієподібним, а вівтарний зруб – плоским перекриттям. Висока каркасна вежа вкрита шатром, характерним для багатьох церков Рахівщини.
Суворий на вигляд храм позбавлений будь-яких прикрас, хіба що невеличкі віконця порушують монолітну поверхню зрубів. Цікавою особливістю є двері на південному фасаді, натомість західний дверей немає.
Напис на зрубі розповідає, що "подважен бисть храм святий року божого 1699". Майстер був місцевим русичем, а церкву підважували для заміни нижніх зігнилих колод зрубу. Отже, храм збудували найменше за 40–50 років до підважування, тобто в середині XVII століття.
Церква знаходиться на горбі, тому для маломобільних людей буде важко туди добратись. А в загальному, розташування храму є зручним, близько до центральної дороги, тобто і автомобільним транспортом і велосипедом і навіть піші прогулянки будуть актуальні.
За інформацією Влад Марії Василівни, члена робочої групи з питань підготовки та проведення конкурсу кращого туристичного логотипу Тячівщини, начальника відділу культури Солотвинської селищної ради.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
