Стан будинку Мігая Фінцицького, людини, який 16 років був мером Ужгорода та надзвичайно багато зробив для міста. В якому ж скромному будинку жив колись мер міста. Хочеться відзначити такі важливі речі, які були зроблені для міста Мігая Фінцицького: телефонія, водогін, каналізація. Дуже боляче проходити повз будинок людини, яка творила на благо міста та надзвичайно багато зробила для історії міста та бачити в якому стані знаходиться будинок в історичному та туристичному ареалі міста.
Починаючи з середини 1880-х років, Мігай Фінцицький все більше віддається не літературі, а адвокатській і громадській діяльності. Як ми вже згадували, він ставав міським управителем двічі і загалом на цій посаді пропрацював 16 років. Про його діяльність можна дізнатися з опублікованих ним же трьох випусків звітів (Polgármetsteri jelentés Ungvár város közállapotaról) 1907-го, 1909-го і 1912-го років, де він подає цікаві дані з історії та розвитку міста. Ясна річ, за масштабом той Ужгород був скромніший від нинішнього. Скажімо, якщо у 1891 році в ньому нараховувалось 11 808 мешканців, котрі проживали у 1 308 будинках на 34-х вулицях, то, згідно з переписом 1911 року, ужгородців було вже 16 044. Опираючись на документи і спогади Фінцицького про тогочасний стан Ужгорода, бачимо, що саме при цьому міському старості було розпочато будівництво нової Ужгородської королівської гімназії (завершена 1895 року), де в наші дні міститься хімічний факультет УжНУ. У 90-х роках ХІХ ст. з ініціативи мера було розпочато будівництво каналізаційної системи з трубчатих бетонних конструкцій. У 1893 році акціонерне товариство «Ужанська залізниця місцевого значення» проклало колію Ужгород — В. Березний, а 1904-го — колію до Ужка і далі на територію Галичини. Пізніше, у 1912 році, було прокладено залізничну колію Ужгород — Ваяни, що з’єднувала долини річок Лаборця й Ужа. 1894 року по вулиці Берчені міські служби знесли останню хижу, криту соломою, після чого модерн прописався на всіх околицях міста. Уже в 1891 році ужгородці мали 83 двоповерхових і два триповерхових будинки. У 1902 році в місті засновано греко-католицьку жіночу вчительську семінарію. 1900-го відкрито керамічну школу на місці колишнього готелю «Паннонія» по вулиці Пивоварній (пізніше вулицю перейменували на честь учня цієї школи Еде Самовольського, відомого угорського скульптора, автора пам’ятника Габору Дойку, встановленого у 1909 році на території гімназії).
У 1894 році міська влада зініціювала заснування Ужгородської акушерської школи (тепер це корпус Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології), сама ж обласна клінічна лікарня була побудована 1913 року, коли її директором був Ендре Новак. У 1891—1892 роках у місті виросла будівля м’ясокомбінату на вул. Собранецькій, що спочатку діяла як скотобійня.
Імпозантна будівля єврейської синагоги у мавританському стилі (тепер обласна філармонія) також була зведена за Фінцицького (у 1904 р.), а в 1908-му свій молитовний дім отримала й міська громада євреїв-хасидів (нинішня будівля «Укретелекому» біля СШ №1). З 1904 року походять і будівлі школи мистецтв на площі Шандора Петефі, відновленої ЗОШ № 4, АНВК на вул. Підгірній. Тоді ж почали функціонувати два перші в історії міста дитячі садочки.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
