Минув 2025 рік, і його підсумки змушують кожного з нас зупинитися й замислитися. Статистика, яку ми бачимо сьогодні, — це не просто сухі звіти відділів РАЦСу, це тривожний дзвін, що лунає над кожним селом і містом нашої країни.
Рік, що минув, став для Великобичківської громади черговою сторінкою великої книги життя, сповненою як тихої радості, так і глибокого смутку. Кожна цифра в офіційних звітах — це не просто статистика, а чиясь доля, перший крик немовляти, теплі обійми молодят або останнє прощання з рідною людиною. Реальність у Великобичківській громаді є суворою: за минулий рік кількість тих, хто пішов від нас назавжди, майже втричі перевищила кількість тих, хто тільки-но побачив світ.
На 113 маленьких життів, що стали нашою надією, прийшлося 302 болючі втрати. Тільки вдумайтеся: на кожного малюка, якого ми зустріли з квітами біля пологового будинку, припало майже троє мешканців, яких ми провели в останню путь. Цей розрив — наче відкрита рана на тілі нашої громади. Ми втрачаємо свій корінь, свій досвід і свою силу значно швидше, ніж встигаємо зростати. Особливо боляче усвідомлювати, що серед цих втрат — цвіт нашої нації, найкращі сини та доньки, які мали б розбудовувати цей край, а не ставати частиною трагічної статистики через війну.
Окремої уваги заслуговують наші селища. У Великому Бичкові на 38 народжень зафіксовано 104 втрачені долі. У Кобилецькій Поляні ситуація ще складніша: 12 немовлят проти 37 померлих. Косівська Поляна втратила 45 своїх жителів, тоді як народилося лише 13 дітей. Це цифри, які говорять самі за себе: ми згасаємо.
Є сподівання, що 2026 рік стане початком великого відродження не тільки у Великобичківській громаді чи на Закарпатті, а у всій Україні. Держава нарешті зробила рішучий крок назустріч молодим сім’ям: з 1 січня 2026 року одноразова допомога при народженні дитини суттєво зросла — до 50 000 гривень. Окрім цього, запроваджено нову щомісячну підтримку у розмірі 7 000 гривень до досягнення дитиною одного року (програма «єЯсла»). Такі зміни мають стати вагомою опорою для батьків і дати їм впевненість у завтрашньому дні.
Але найбільша наша молитва і надія — на закінчення війни та довгоочікуваний мир. Ми віримо, що невдовзі зброя замовкне, і цвіт нашої нації перестане гинути на полях битв. Коли наші захисники повернуться додому, а страх за завтрашній день змінить спокій і безпека.
Ми віримо, що скоро прийде час, коли в звітах кількість весіль та дитячих народжень впевнено переважить цифри втрат.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Минув 2025 рік, і його підсумки змушують кожного з нас зупинитися й замислитися. Статистика, яку ми бачимо сьогодні, — це не просто сухі звіти відділів РАЦСу, це тривожний дзвін, що лунає над кожним селом і містом нашої країни.
