Ініціативна група волонтерів «З любов’ю з Іршави» організувалися в перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Все почалося із великого збору, який 26 лютого 2022 року оголосила директорка Іршавського ліцею №1 Леся Чепура , а також активна і свідома молодь – Олександра Чепура з чоловіком Євгеном, їхні друзі. Туди іршавчани звозили для військових все необхідне, в чому, на їхню думку, мали потребу військові – продукти харчування, засоби гігієни, теплі речі і ковдри, спальні мішки і каремати, медикаменти, з якими наводила лад (сортувала) медикиня Віталія Буря .
В спортивній залі ліцею все це сортувалося, пакували в коробки і шукали способи доставки до військових.
Початок, що став справою життяУ перші дні, тижні, місяці роботи «штабу» волонтери працювали з 8-ї ранку до пізнього вечора. Прибували люди з прифронтових територій – їх намагалися забезпечити всім необхідним на перший час. З часом стало зрозуміло, що це не тимчасова ініціатива, а велика праця на довгий час – можливо навіть на роки.
Робота вирувала - волонтерки самостійно знаходили міжнародних партнерів – зокрема, словацьку організацію SOS Україна (м. Кошіце), яка допомагала з гуманітарними вантажами. Через їхній пункт підтримку отримали не лише військові, а й понад 5 тисяч внутрішньо переміщених осіб, яким допомагали з харчами, речами та ліками, організовували благодійні концерти, хореографічні фестивалі.
Труд щодня — і після роботи!З часом волонтери «З любов’ю з Іршави» зосередилися на допомозі саме військовим. У вільний від основної роботи час дівчата плетуть маскувальні сітки для військових. Для сіток використовують флізелін, який замовляють у Дніпрі, адже він не намокає. Крім цього тривають постійні збори коштів на купівлю речей, на які є запити від хлопців – рації, зарядні станції, дрони, РЕБ, генератори та багато інших військових девайсів.
«Як 26-го (лютий 2022 року) стали до роботи - так і досі стоїмо», — з усмішкою каже Діана Шевчук. До всього, плести сітки допомагають й діти волонтерок — справжня родинна справа.
Учні Іршавського ліцею №1 також долучаються до справи — на уроках трудового навчання заливають окопні свічки, а після уроків педагоги продовжують роботу. Раз на два місяці у ліцеї відбуваються збори допомоги — солодощі, кава, чай, «гаряча кружка». І, як каже Діана, жодного разу ніхто не відмовив у підтримці.
Благодійні заходи з душеюЗа роки повномасштабної війни дівчата організували десятки благодійних акцій і концертів.
Так, у школі мистецтв відбувся «Український речиталь», у якому виступили — Ніколетта Шевчук та Ірина Ковальчук – учениці Тетяни Пантьо , лауреатки всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Ці ж дівчатка-волонтерки виступили з благодійним концертом також у Словаччині, де їх тепло приймали та підтримували місцеві громади — там вони зібрали 800 євро, за які закупили рації Motorola для фронту.
Такі ж хорові концерти неодноразово проходили й у греко-католицькому храмі Непорочного Зачаття Діви Марії Іршави – учні Іршавської дитячої школи мистецтв (дир. – Олександр Рацин, керівниця і організаторка Олена Йонаш), а зібрані кошти передано військовим на лікування та необхідні потреби.
Величезний внесок щорічно вносять хореографічні колективи колишнього Іршавського району , які активно беруть участь у благодійних хореографічних фестивалях – «Феєрія танцю», а також організовані Ярославою Гозда та Світланою Огарь – «Танцюємо на дрони» та «Нескорені» за участю учнів цих викладачок Іршавської ДШМ.
Подяка та віра у ПеремогуЗа свою діяльність волонтерки отримали безліч подяк і нагород від хлопців із різних бригад: 128-ї, 63-ї, морської піхоти, 1-ї танкової бригад. У штабі групи зберігаються десятки підписаних стягів — символ довіри та вдячності від тих, хто зараз на передовій.
Потреби у фронтівців не зникають: зарядні станції, павербанки, вологі серветки, термобілизна, хімгрілки, шкарпетки, кава, чай, консерви, швидка їжа— усе це завжди актуально. І все — з любов’ю. Саме тому ініціативна група носить цю назву — «З любов’ю з Іршави»- адже кожна коробка, яку відправляють, підписана вручну зі щирістю та теплом.
На запитання, доки планують працювати, Діана Шевчук відповідає просто і щиро: «До Перемоги і після неї. Бо такого не буде, що сьогодні все закінчилося - а завтра вже все добре, і в допомозі не буде потреби. Ми будемо працювати й надалі, щоб допомогти тим, хто повернеться…».
«З любов’ю з Іршави» — це не просто волонтерська група. Це — символ людяності, сили, жіночої відваги і незламної віри в Україну.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
