3 березня у Всесвітній день дикої природи в музеї відкрилася виставка, присвячена 100-річчю від дня народження доктору біологічних наук, професору УжНУ та Національного університету «Києво-Могилянська академія» Комендарю В. І., яку музей організував у співпраці з біологічним факультетом УжНУ, кафедрою біології і хімії Закарпатського угорського університету ім Ференца ІІ Ракоці та Науково-дослідним центром імені Фодор Іштвана.
Вчений народився 2 березня 1926 р. у с. Буштино на Підкарпатській Русі (зараз смт. Буштино Тячівського району). Навчався спочатку в рідному селі, з 1936 р. по 1939 р. – в Празі, з 1939 р. по 1944 р. – в Хустській гімназії, з 1944 по 1946 – в СШ №2 м. Хуст. У 1946 році вступає до Ужгородського університету на біологічний факультет. Спеціалізується на кафедрі морфології та систематики рослин і під керівництвом професора Х. Ю. Руденка вивчає лікарські рослини Закарпаття. У 1951 році Василь Іванович вступає до аспірантури у відділ геоботаніки Інституту ботаніки АН УРСР. 3 роки досліджує високогірну рослинність Чорногірського хребта і в 1954 році захищає кандидатську дисертацію на тему «Рослинність гірського масиву Чорногори (Східні Капати) і шляхи її використання в народному господарстві». Після захисту дисертації повертається до Ужгорода на рідну кафедру, яку згодом перейменували на кафедру ботаніки, якою керував з 1962 р. до 1992 року.
У 1970 році захистив докторську дисертацію на тему «Приполонинські ліси і криволісся Українських Карпат, їх трансгенез, структурно-генетичні зв’язки з високогір’ям системи Карпат, Альп і Балкан», а в 1971 р. отримав звання професора. У 1955 р. на схилі полонини Рівної кафедрою ботаніки разом із Перечинським лісокомбінатом на площі 30 га закладені унікальні досліди по способах відновлення верхньої межі лісу для посилення захисних функцій лісів Карпат. Результати досліджень верхньої межі лісу опубліковані в монографії «Форпости гірських лісів», яка побачила світ у 1966 році. За досліди на полонині Рівній він, разом із професором Степаном Фодором, отримав патент “Способи відновлення верхньої межі лісу”.
З 1978 по 1982 рік Василь Іванович був деканом біологічного факультету УжДУ, а в 1993 році з його ініціативи на біологічному факультеті було засновано науково-дослідну лабораторію охорони природних екосистем, якою керував до смерті. У 1994 році призначений професором Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Усе своє життя вчений працював у сфері охорони довкілля і збереження біологічного різноманіття. П’ятнадцять років (1960-1975 рр.) він очолював Закарпатське обласне відділення Товариства охорони природи УРСР. Стільки ж боровся з чиновниками за унікальну Долину нарцисів поблизу Хуста. Понад 30 публікацій присвятив Василь Іванович цій квітці. Він ініціював створення Карпатського заповідника та національних парків на території нашого краю.
Василь Іванович помер 24 червня 2015 року в Ужгородській лікарні, де перебував на реабілітації після операції на суглоби. Похований на кладовищі на горі Кальварія.
На виставці представлені фото, гербарій, документи, оригінал легендарного «Бальзаму Комендаря» та книги. Модератором виставки була завідувачка сектору природи Руслана Джахман, яка поділилася своїми спогадами про викладача. Директорка музею Ольга Шумовська нагадала про те, що зараз від війни страждають не лише люди, а й природа і закликала берегти природні багатства рідного краю. Вона також від всіх присутніх подякувала воїнам ЗСУ і оголосила хвилину мовчання за тих, хто за наш спокій віддав своє життя. Декан біологічного факультету УжНУ Ярослава Гасинець подякувала музею за співпрацю і розповіла про діяльність біобази в Колочаві, яку було створено з ініціативи Василя Івановича. Доцент кафедри біології і хімії Закарпатського угорського університету ім Ференца ІІ Ракоці Єва Андрик розповіла про діяльність Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії з охорони природних екосистем, якою Василь Іванович керував майже до кінця свого життя. Спогадами про захисника природи поділилися і голова Закарпатського товариства охорони природи Олександр Геревич а Михайло Бабидорич зачитав вірш, присвячений Василю Івановичу. Художник Франциск Ерфан розповів про портрет «Комендар», який він написав у 1997 році.
На виставці представлені експонати дослідників флори Закарпаття Людвіга Вагнера, Іштвана Лаудона, Антонія Маргіттая, Степана Фодора, якими Василь Іванович надихався, а з Степаном Фодором вони були навіть колегами. Протягом тижня відвідувачі музею мають можливість побачити муміфіковану кисть, привезену Іштваном Лаудоном, а протягом місяця – найстаріший гербарій із 1851 року з колекції Вагнера, диплом Антонія Маргіттая, першу книгу Степана Фодора і ще багато цікавих експонатів. Щиро запрошуємо відвідати наш музей і оглянути виставку.
Руслана Джахман,
завідувачка сектору природи
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
