З метою визначення стану натуральності букових пралісів національного природного парку “Синевир”, встановлення синтаксономічного стану ключових ділянок букових пралісів на території парку протягом 2012 року була проведена науково-дослідна експедиція під керівництвом провідного наукового співробітника відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, доктора біологічних наук Павла Устименка.
До складу експедиції увійшли провідний науковий співробітник відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, доктор біологічних наук Дмитро Дубина, доктор біологічних наук Світлана Зиман, заступник директора НПП “Синевир” з науково-дослідної роботи, кандидат біологічних наук Юрій Тюх, а також наукові співробітники НПП “Синевир” Юрій Ярема і Микола Ярема.
У результаті проведених науково-дослідних робіт вчені підготували звіт про дослідження стану пралісів НПП “Синевир”. Вони дійшли висновку, що ділянки букових лісів у Квасовецькому, Синевирському, Колочавському, Віль-шанському і Остріцькому природоохоронних науково-дослідних відділеннях НПП “Синевир” за всіма ознаками мають виразний пралісовий характер. Вони знаходяться у важкодоступних місцях, здебільшого в приполонинній частині гірських схилів у межах 800-1000 м над рівнем моря. Площа букових пралісів НПП “Синевир” на сьогодні становить до 2 тис. га. Науковці зробили 12 геоботанічних описів ключових ділянок букових пралісів парку з визначенням географічних координат і встановили, що вони відзначаються синтоксономічним різноманіттям. Водночас виявлено, що буковим пралісам НПП “Синевир” загрожують природні (вітровали, снігопади, фітопатологічна небезпека) та антропогенні (приналежність до зони експлуатаційних лісів, розгалужена мережа лісових доріг, рекреація, пожежі) і інші чинники.
Враховуючи ці та інші обставини, науковці, які провели згадані вище дослідження, пропонують для збереження місцезростань букових пралісів невідкладно віднести їх до зони абсолютної заповідності. Робоча група вчених під керівництвом доктора біологічних наук Павла Устименка переконана, що праліси НПП “Синевир” слід вивчати впродовж подальших років. Вони можуть бути визнані комітетом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як у 2007 році вказаний комітет прийняв рішення про внесення українсько-словацької номінації “Букові праліси Карпат” до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО об’єкти пралісів Карпатського біосферного заповідника та Ужанського НПП.
Підтвердження достовірності пралісів НПП “Синевир” викликало схвальні рецензії і підтримку таких авторитетних науковців, як Миколи Федоранчука, провідного наукового співробітника відділу систематики та флористики судинних рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України і Ярослава Мовчана, завідувача лабораторії екобезпеки ННЦ “Екобіобезпека” Національного авіаційного університету, професора кафедри екології Інституту екобезпеки НАУ, лауреата державної премії України в галузі науки і техніки. Звіт також затверджено директором Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного, доктором біологічних наук Сергієм Мосякіним.
Дані висновки вчених дуже актуальні з позиції загальносвітових і загальнодержавних тенденцій у справі збереження центральноєвропейської гірської системи. До того ж, у пралісах сконцентроване велике біологічне різноманіття, що має наукову значущість, як живої природної лабораторії, де можна вивчати природні процеси, тобто ділянки букових пралісів є еталонними взірцями щодо відношення до інших лісових ділянок.
Юрій ТЮХ,
заступник директора НПП “Синевир”,
кандидат біологічних наук.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
