Він не шукав подвигів — просто жив, любив, будував плани. Вірив, що все найкраще ще попереду. Але коли настав момент обирати, Андрій не вагався. Саме так розпочався довгий шлях до війська мукачівця Андрія Задорожного. Справжній українець, який дбав про майбутнє своєї країни, будував тут своє життя та мріяв про мир — той самий мир, за який згодом пішов боротися. 20 квітня 2025 року Андрій Задорожний відійшов у вічність під час виконання бойових завдань на Бахмутському напрямку. Йому було всього 35 років. Андрій виріс у Мукачеві — місті, де знав кожну вулицю і де його знали як добру й щиру людину. Після школи вступив до Національного авіаційного університету в Києві, працював у сфері ІТ, будував кар’єру, мріяв про майбутнє. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення — повернувся додому. Разом із коханою. І майже одразу пішов до військкомату.
Понад три роки війни його зовсім не змінили. Влітку 2023 року Андрій перевівся у підрозділ безпілотників. А вже у 2024-му — одружився. Навіть серед війни він знаходив місце для любові. Для життя. Друзі пам’ятають його усмішку. Його спокій, готовність бути поруч у потрібний момент. Він був тим, хто світиться зсередини — і цим світлом зігріває інших. За рік без Андрія любов до нього не згасла, кажуть рідні. Сьогодні, у роковини його загибелі, вони знову разом. На молебні. У тиші молитви. У спогадах, які не стирає час. Бо Андрій — це не лише ім’я. Це частина серця кожного, хто його знав. І поки жива пам’ять — живе й він.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
