Львівський псевдособор 1946 року: як РПЦ знищувала греко- католицьку церкву на Галичині та Закарпатті

Отець УГКЦ Роман Лопатинський. Караганда. 1955р.
Львівський псевдособор 1946 року ознаменував початок понад 40-річного хресного шляху українських греко-католиків.
8 березня 1946 року делегати «собору» одноголосно ухвалили «відкинути постанови Берестейського собору 1596 року, зліквідувати Унію, відірватися від Ватикану і повернутися до нашої батьківської святої православної віри — Русскої Православної Церкви».
Наступного дня були затверджені наперед зредаговані органами НКГБ телеграми на адресу Сталіна, Хрущова, голови Верховної Ради УРСР Гречухи та патріарха Алексія.
Собор пройшов у строгій відповідності до наперед складеного плану. Єдиною несподіванкою став виступ отця Василя Лесюка із села Ражнів, який запропонував вважати собор тільки попередньою нарадою і не виносити остаточних рішень щодо переходу на православ’я. Втім, ніхто більше не відважився його підтримати. Невдовзі після собору отець Лесюк був заарештований.
Репресії проти духовенства і вірних, розпочаті в межах «возз’єднавчої» спецоперації, тривали й надалі, перемелюючи у своїх жорнах сотні і тисячі доль.
Слідом за Галичиною Греко-Католицьку Церкву було офіційно заборонено на Закарпатті та території Польщі. За розробленим у Москві сценарієм «собори», на зразок Львівського, були організовані в Румунії та Чехословаччині.

Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook