Начальник Ужгородського райвідділу внутрішніх справ Роман Стефанишин на з липня цього року. Як працюється молодому начальнику? Як прийняла його Ужгородщина? Ці та інші питання були в центрі розмови нашої чергової зустрічі.
– Як спрацювалися з новим колективом? З чого почали свої перші кроки на новій посаді?
– Прекрасно. З багатьма я був знайомий і раніше, район добре знав. У колективі усі молоді, енергійні, добре розуміємо одні одних, адже робимо одну справу. Задоволений своїми заступниками. Один з них – капітан міліції Олександр Боднарчук тепер очолив слідство. За розкриття злочинів відповідає підполковник Віктор Ребрей, заступник по громадській безпеці – підполковник Василь Кузьо. Кадри очолила підполковник Марія Бецко. Ще один мій заступник – начальник Чопського відділення, капітан міліції Едуард Тороній. Начальником штабу працює майор міліції Юрій Шванда. Начальник дільничних інспекторів, майор міліції Василь Вурста. Є у райвідділі з кого брати приклад, є на кого рівнятися.
– Романе Ігоровичу, нещодавно в Україні набув чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс. Як Ви особисто і Ваш колектив його сприйняли?
– Нормально. До його застосування ми були повністю готові і теоретично, і практично. Усі пройшли відповідні навчання. Підключені до інтернет – мережі. Маємо доступ до Єдиного реєстру досудового розслідування. Переконаний, що з новим навантаженням колектив упорається
Працюючи на різних посадах, я збагнув, що найдорожчим здобутком є люди. Інакше кажучи – професіонали, кадровий потенціал. З перших днів спілкування зі своїми заступниками, побачив: вони профісіонали, люди, віддані справі. Я зрозумів, що разом з ними можемо багато чого змінити на краще. Особливу увагу звертаю на роботу з молодими кадрами, їх підготовку. Хочу, щоб кожен діяв впевнено, відповідно до вимог часу. Сержантам кажу: вчіться, бо ж сержант – це не має бути вічно. І наші міліціонери вчаться у різних закладах, це радує.
– Що нині головне, на Вашу думку, у роботі міліції?
– Громадська думка. Я впевнений, що найголовніше – налагодження партнерських відносин з населенням, зміцнення дисципліни і законності в міліцейських лавах. Абсолютно недопустимі факти приховування злочинів. Для працівників нашого райвідділу – це головний орієнтир у роботі.
– Ви у районі вже 5 місяців. Не було якихось надзвичайних випадків?
– Ні, росту злочинності нема. Охорона громадського порядку спрацювала чітко. І на виборах було спокійно, не було якихсь вагомих порушень. Стараємося бути ближче до людей. По вівторках у мене прийомний день. Приймаю всіх. Скаржаться переважно жінки: на сімейні негаразди, на сусідів тощо.
– Якими якостями повинен нині володіти міліціонер?
– Звичайно, перш за все, важливі професійні якості. Поруч з ними на перший план також виходять культура, вміння спілкуватися з людьми, ввічливість і тактовність. У людей від спілкування з міліціонерами повинні залишитися лише приємні враження.
– Які злочини в районі можна вважати характерними?
– У першу чергу, це – крадіжки. Особливо на дачах. Вже вкотре просимо керівників садових товариств організовувати загони самооборони. Дач – тисячі, коло кожної не поставиш стража порядку. Та й самим дачникам треба в осінньо – зимовий період частіше бувати на своїх заміських обійстях, бо інколи навіть не знають, коли їх обікрали. Саме цей вид злочинів найхарактерніший. Крадуть не тільки з дач. Нещодавно ми розслідували крадіжку зі Сторожницької сільради. Злодія знайшли. Чужий, гастролер. Дещо з краденого вдалося вилучити.
– Часто говорять: міліція і народ партнери. Деталізуйте, будь ласка, що Ви включаєте в це поняття.
– Скажу відразу, що на першому прийомі громадян я був здивований і водночас приємно вражений. Люди йшли до нас зі своїми нагальними проблемами, причому, іноді питання, з якими вони зверталися, не стосувалися навіть роботи міліції. Це приємно і водночас відповідально: люди довіряють нам. Ми працюємо для людей. Саме працюємо, а не перебуваємо на робочому місці.
– Батькам, дружині подобається обрана Вами професія?
– Це був мій вибір, і вони його у свій час підтримали. І батьки, і дружина в мене чудові, маю надійний тил. Батько вже пенсіонер, мати працює економістом у Хустській «мерії». Дружина – юрист, так що добре мене розуміє. Росте у нас синочок, Миколка, два з половиною рочки. То наше сонечко. Маю сестру Яну, якраз цього місяця, 24 листопада, вона вийшла заміж. Так що мали ми в родині весілля.
Марія ПІДГОРНА, «ВІСТІ ЖГОРОДЩИНИ»
