Ольга Єськіна — мама, дружина, прикордонниця і берегиня родини військовослужбовців Чопського і Львівського загонів

Серце матері – найсильніше. Жодну любов на землі не порівняти з материнською. Вона у всьому — у щоденній турботі, у безсонних ночах, у вмінні підтримати, вислухати, дочекатися і не зламатися навіть тоді, коли серце розбивається на друзки від болю. Саме такою є Ольга Єськіна — мама, дружина, прикордонниця і берегиня родини військовослужбовців Чопського і Львівського загонів.

Невисока, тендітна, усміхнена білявка впродовж багатьох років залишається надійною опорою для своїх найрідніших — чоловіка Ігоря та двох синів Дмитра й Андрія. Для них вона — людина, до якої завжди йдуть за порадою, підтримкою і душевним спокоєм.

Ольга Леонідівна народилася у Хмельницькому. Там же познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — курсантом Ігорем Єськіним. У 1993 році вони створили сім’ю, а вже за рік народився первісток Дмитро. Саме тоді розпочався її особливий шлях — дружини офіцера-прикордонника та матері майбутніх захисників кордону.

Свого часу Ольга також проходила службу у лавах Державної прикордонної служби України, а нині працює у відділі кадрів Чопського прикордонного загону 

Життя дружини офіцера — це постійні переїзди, нові підрозділи охорони кордону , облаштування побуту, виховання дітей та тривале очікування чоловіка зі служби. Та попри всі виклики, Ольга Леонідівна завжди залишалася тією, хто тримає родину разом.

Старший син Дмитро зізнається: мати завжди була для нього прикладом мудрості й підтримки. 

«Я не пам’ятаю жодного випадку, коли б звертався до мами за порадою і ми щось не обговорювали або відкладали на потім. Спілкування з нею — це завжди відверта, спокійна і чесна розмова, мудра порада, до якої я завжди прислухаюся», — каже він.

Найважчим випробуванням для родини стали часи, коли Дмитро, оборонець Маріуполя, стояв за «Азовсталь» та понад два роки його перебування у російському полоні. Зв’язку майже не було. Дмитро розумів, що його батькам там удома було ще важче, ніж йому. Увесь цей час Ольга чекала сина додому, не втрачаючи віри ні на мить. Душа боліла від невимовного болю та хвилювань за сина, втім мужня жінка знаходила у собі сили бути підтримкою для чоловіка та молодшого сина.

«Усе, що мамі довелося пережити, — це вже навіть не сила. Це щось значно більше і потужніше, за що я буду вдячний їй до кінця життя», - говорить Дмитро.

Молодший син Андрій, за прикладом батька і старшого брата, також обрав військову службу у ДПСУ. Каже, до цього його підготували саме материні слова та її життєвий досвід. «Мама підтримала мене у моєму виборі, зауважила на складнощах моєї майбутньої професії, тож ще до початку служби я був готовий до неї. На всі мої питання мама завжди дає мудру й обґрунтовану відповідь, це допомагає визначитися, додає впевненості. Вдячний матері за усе, що вона робить для нас», — ділиться роздумами Андрій.

Попри усе пережите і випробування, які довелося пройти, Ольга Єськіна залишається і сьогодні відкритою, доброю, щирою людиною, що дарує своїм рідним тепло, спокій і віру. У її очах мудрість і віра, і неймовірна материнська любов.

У День матері дякуємо усім матерям прикордонників — жінкам, які щодня тримають свої родини теплом і турботою. Найбільші слова пошани - сміливим і мужнім жінкам, які щодня чекають своїх дітей з війни, з ворожого полону, тим, які чекають і шукають своїх зниклих безвісти синів. Разом з вами віримо у повернення ваших рідних! Щира подяка вам за вашу материнську любов!