Деякі дати в календарі закарбовуються в пам’яті навічно. Для когось це день весілля, для когось - народження дитини. Для Івана на позивний «Грузин» такою датою стало 24 квітня 2026 року. Його власний день народження став днем його «другого народження» - днем повернення з полону.
До великої війни Іван жив звичайним життям. Родом із Хмельниччини, виховувався в дитячому будинку. Здобув фах будівельника, згодом переїхав до міста Кам’янське. Його руки звикли до мирної праці: він зводив будинки, будував плани на майбутнє.
Проте у 2023 році Іван зробив вибір, який змінив усе. Він не став чекати, поки війна прийде до його порогу, а вирішив стати на захист країни. Через систему рекрутингу добровільно приєднався до 101-ї окремої бригади ТрО. Цивільний одяг змінився на піксель, а будівельні інструменти — на автомат.
Його бойовий шлях розпочався на Сумщині. Іван швидко став своїм у колективі, активно переймав військовий досвід та навички. Побратими знали «Грузина» як надійну людину, чий спокій та витримка допомагали триматися в найважчі хвилини.
Липень 2024 року став для Івана точкою зламу. У той час батальйон, де проходив службу воїн, виконував бойові завдання на Донеччині. У районі міста Нью-Йорк, де точилися запеклі бої, він потрапив у полон. З цього моменту почалася інша війна — війна за власну гідність та виживання в умовах, які важко навіть уявити.
Шлях Івана в полоні був довгим і виснажливим. Спочатку він перебував на тимчасово окупованих територіях у місті Донецьк, де пройшов через допити й катування ворожих спецслужб. Далі його перевезли до Чечні - у далекий край, де умови утримання стали справжнім випробуванням на міцність духу.
Дні складалися в місяці. Невідомість, відсутність зв'язку з рідними та щоденна боротьба за те, щоб залишитися людиною. Але Іван тримався. Він знав, що вдома на нього чекають.
24 квітня 2026 року Івану виповнилося 26. У цей день доля, підкріплена зусиллями держави та дипломатів, зробила йому неймовірний подарунок. Його з побратимами садять в автобус, що рушає в бік кордону. І нарешті — рідна земля та українське небо над головою.
Важко описати емоції людини, яка після російських в’язниць знову чує рідну мову та бачить синьо-жовтий прапор. Цей день народження став найважливішим у його житті. Символічне замикання кола: життя, яке ворог намагався зламати, перемогло.
Сьогодні Іван проходить непростий етап — відновлення та реабілітацію. Позаду виснаження, попереду — шлях до повного фізичного та психологічного одужання. Проте навіть зараз, відчуваючи наслідки полону, він не сумнівається у своєму виборі.
Іван не просто хоче повернутися до цивільного життя. Він має чітку мету: після відпустки та відновлення знову стати до лав своєї 101-ї бригади. Полон не залякав його, а навпаки - переконав у тому, що його місце в строю. Колишній будівельник тепер прагне стати професійним військовим. Він знає ціну свободи, бо відчув на собі її відсутність.
Історія «Грузина» - це історія про те, що справжню волю неможливо ув'язнити. Це розповідь про вірність присязі, силу характеру і про те, що Україна нікого не залишає наодинці з ворогом.
З поверненням, Герою!
Швидкого відновлення та міцного гарту на новому шляху!
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
