Сьогодні їхні обличчя майорять на прапорах, а життєвий шлях закарбований у двох датах. Ці стяги тримають найрідніші — діти, дружини, батьки. Ці хлопці вже небесні охоронці України Олександр Услебер та Віталій Штим. Не просто українці, а справжні захисники рідної землі, які у боротьбі за незалежність віддали найдорожче — власне життя. На початку повномасштабного вторгнення закарпатці без вагань стали на захист Батьківщини, своїх сімей та майбутнього дітей.
У лавах 101-ї бригади територіальної оборони вони стримували навалу ворога, залишаючись вірними присязі до останнього подиху. Та, на жаль, саме на бойових позиціях їхнє життя трагічно обірвалося. Найрідніші згадують: з важкістю на серці відпускали синів і чоловіків на війну, але знали — вони не могли вчинити інакше. Мама Віталія розповідає, що виховувала сина сміливим, чесним і справедливим. Саме ці риси стали для нього дороговказом, коли постало питання — боронити Україну. Каже, Віталій завжди поспішав допомогти іншим і понад усе цінував правду та свободу. Сьогодні сина оплакує і пані Марія. Її Олександр залишив удома дружину та дітей, адже понад усе прагнув вибороти перемогу саме для них — для мирного майбутнього своєї родини та країни. Жінка згадує: щовечора чекала дзвінка, аби почути найважливіші слова — «У мене все добре». Та одного дня цього дзвінка вона так і не дочекалася. У пам’ять про справжніх Героїв України, напередодні роковин їх загибелі сім’я разом з побратимами та небайдужими мукачівцями зібралися на молебень, аби молитовно згадати подвиг захисників. Їх більше немає поруч, та пам’ять про Олександра Услебера та Віталія Штима житиме у серцях рідних, побратимів і всіх українців. Вони стали символом мужності, незламності та любові до Батьківщини. І поки майорять синьо-жовті прапори — житиме й пам’ять про тих, хто віддав за Україну найдорожче.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook