Відкритий лист батька полеглого Героя України Олега Куцина до посадовців Тячівщини

Шановним

Голові і депутатам Тячівської районної ради! Голові Тячівської міської територіальної громади! Голові Тячівської РДА!

Звертаюся до Вас як батько Героя України — Олега Івановича Куцина, людини, чиє життя, боротьба й жертовність стали частиною новітньої історії України та Закарпаття.

24 лютого 2026 року моєму синові посмертно присвоєно найвище державне звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за «особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові».

Днями отримав цю нагороду й вона зараз у Тячеві. 

Закарпаття дало Україні багато Героїв, й мій син — наразі єдиний воїн з Тячівщини, удостоєний державного звання Герой України.

Мій син Олег Куцин був не лише легендарним командиром «Карпатської Січі», кіборгом, учасником всіх революцій, одним із символів українського добровольчого руху та захисником України. Він — людина Тячева: тут виріс із нами, ходив до школи, був депутатом Тячівської міської ради, Почесним громадянином міста, заступником голови Тячівської РДА. Його життя було присвячене служінню громаді, державі та українській ідеї.

Нині, у час великої війни за Незалежність, коли суспільству особливо потрібні приклади честі, сили духу, жертовності й державницького мислення, постать Олега здатна об’єднувати громаду, надихати молодь, підтримувати ветеранів і формувати живу національну пам’ять.

Саме тому прошу Вас розглянути питання про створення у місті Тячеві постійно діючого Центру-музею імені Олега Куцина — простору пам’яті, виховання та громадянської сили.

Пропонується створити:

«Центр-музей імені Героя України Олега Куцина» — як відкритий постійно діючий осередок для:

— молоді та патріотичного виховання;

— ветеранів і родин захисників України;

— вшанування Героїв на щиті й у серці;

— розміщення краєзнавчих експозицій;

— проведення лекцій, зустрічей, мистецьких і меморіальних подій;

— популяризації історії визвольної боротьби українців та сучасної війни за Незалежність.

Прошу забезпечити:

— створення, виділення приміщення та офіційне функціонування такого Центру-музею;

— постійне фінансування за кошти місцевої громади та інших джерел;

Меценати і підприємці Тячівщини (й не лише), з якими спілкувався, готові підтримати цю ініціативу.

Зі свого боку готові передати до майбутнього Центру-музею:

— орден «Золота Зірка» Героя України;

— державні нагороди й

— особисті речі Олега і архівні матеріали;

— унікальні пам’ятні предмети, пов’язані з його життям, боротьбою та діяльністю.

Крім того, також нині своїми силами створюється масштабний художньо-документальний кіноепос «Легенда Олега Куцина», в межах якого вже оприлюднено кілька короткометражних фільмів («Корені», «Дума Олега», «Будьмо») та інтерв’ю, які вільно доступні онлайн. Цей проєкт має важливе історичне, культурне й виховне значення не лише для Закарпаття, а й для всієї України. Крім історії особистості, він показує красу нашого краю, те, що живить і приваблює. Тож прошу також сприяти:

— інформаційному поширенню проєкту;

— його підтримці на рівні громади;

— пошуку можливостей співфінансування.

Окремо звертаюся — через Вас до громади — з проханням сприяти розвитку, створенню й функціонуванню осередків «Пласту» й інших патріотично-виховних молодіжних ініціатив (як-от боксерський турнір), які розвивають той чин, чесноти й цінностей, за які жив і загинув мій син, інші славні Герої.

Нині мені 87 років, я 1939 року народження — це рік Карпатської України. І моє прагнення — продовження чину й пам’яті мого сина Олега — не лише в родині, а й в громаді, для молодих поколінь, для України.

Переконаний, що створення такого Центру-музею стане важливим кроком для всієї Тячівщини та Закарпаття, України. Адже це:

— утвердить Закарпаття як землю Героїв;

— покаже Тячів як місто сучасної української історії;

— створить нову культурну та туристичну локацію;

— сприятиме розвитку меморіального, історичного (краєзнавчого) та патріотичного туризму;

— приверне увагу українських і міжнародних медіа;

— стане місцем молодіжних форумів, ветеранських заходів, мистецьких подій та пам’ятних днів;

— допоможе формувати позитивний імідж громади в Україні та світі;

— зміцнить місцеву ідентичність і гордість за свій край.

Особливо символічно, що саме Тячів стоїть на берегах Тиси — ріки, оспіваної у славній пісні, записаній Гренжою-Донським, яка нині знову набуває особливого звучання для українців. Саме у Тячеві в школі, яка носить його ім’я, де вчився мій син Олег і його син Тарас, чимало інших наших Героїв, зберігається оригінал тексту цієї історичної пісні — ще один духовний скарб нашого краю.

Вірю, що пам’ять про мого сина Олега Куцина стане не лише спомином про минуле, а дороговказом у майбутнє — для молоді, для громади, для України.

З повагою і сподіванням на добру відповідь й дію,

Іван Миколайович Куцин

батько Героя України Олега Куцина

14 травня 2026 року