За одинадцять років військової служби закарпатець Анатолій Грицюк своєю найважливішою справою вважає саме участь у відсічі збройної агресії росіян. Він виконував службово-бойові завдання на Київщині, а також боронив Україну від ворожих наступів на Сумському напрямку.
Житель прикордонного міста Чоп, у минулому автомеханік і митний брокер, він був призваний на військову службу за мобілізацією у 2015 році та призначений на посаду у Чопський прикордонний загін. Уже наступного року чоловік підписав контракт з ДПСУ і розпочав військову кар’єру. Він проходив службу у відділах прикордонної служби, а у 2024 році у складі бойового підрозділу вибув на війну. Прикордонник виконував завдання у складі мінометного розрахунку. Він розповідає, що у такій роботі потрібно бути швидким і вправним, уміти діяти як частина однієї команди. Цьому передувала відповідна підготовка, але найефективніше вчила сама війна.
«Спочатку страшно було всім, — згадує Анатолій. — Через постійні обстріли, дрони над головою, через саме усвідомлення, що тебе щомиті хочуть знищити. Потім страх відходить. Ти просто розумієш: треба робити свою роботу, виконувати накази й триматися один за одного».
Перший вихід на позицію виявився найдовшим. Він тривав 35 днів, останні 5 з яких були майже без зв’язку. Анатолій також хвилювався за рідних, які уже тривалий час не отримували від нього ані вісточки. Після кожного виходу насамперед телефонував додому.
Під постійним «оком» дронів було важко доставляти прикордонникам провізію та необхідне, ще важче було вийти з позиції, евакуювати поранених. Втім, Анатолія та його побратимів вдалося вивести, хоча дорога до розташування виявилася дуже довгою та важкою.
Під час другого виходу військовослужбовець отримав вибухову травму. Його та ще кількох інших вивозили автомобілем з позиції. На одному з перехресть на них уже чекав ворожий дрон, який залетів у їх машину. Хлопців евакуювали та надали їм медичну допомогу. Після цього прикордонник повернувся у стрій.
По завершенні бойового завдання Анатолій повернувся додому. Там на нього чекали дружина та двоє синів-п’ятикласників. Військовослужбовець продовжив службу у своєму підрозділі - у відділі «Ужгород» на кордоні зі Словаччиною.
Анатолій переконаний: кожен зобов’язаний захищати свою країну. «Рано чи пізно кожному чоловіку доведеться взяти зброю до рук. Інакше ми не відвоюємо нашу свободу. Без миру і незалежності у нас не буде держави, а без держави не буде майбутнього у наших дітей», - каже він.
Прикордонник зізнається, що після участі у бойових діях почав набагато більше цінувати життя у всіх його моментах, шукати тишу і спокій у днях, став частіше бувати на природі. Самі ці цінності, каже він, і спонукають нас боротися за них – за те все, що у нас намагається відібрати ворог.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
