13 червня у селі Вовкове на Ужгородщині відбулося урочисте відкриття відновленої меморіальної дошки сотнику УПА Івану Шпонтаку (12.08.1919 - 4.04.1989).
Як не дивно і як не парадоксально, але навіть місцеві мешканці знають про нього не так багато. Звичайно, життєвий шлях його простим не назвеш. Але це був праведний шлях, шлях справжнього героя.
А треба знати, що Іван Шпонтак ‒ український військовик, сільський вчитель, доброволець-січовик Карпатської Січі (1939), сотник УПА (1944), курінний 3-го Любачівського куреня «Месники» (1944-1947), командир 27-го тактичного Відтинку «Бастіон» (1945-1947), Шеф Штабу VI-ї Воєнної Округи «Сян» (1945-1947), Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу…
Нам не доводиться далеко ходити за аналогіями. Нинішня Україна багата мілітарними, складними і драматичними, біографіями уже кількох поколінь борців за Соборність і Незалежність її. Тим більше історична пам’ять є наріжним каменем незламності й непереможності, високої військової звитяги й високого громадянського Чину в ім’я Бога і України.
Іван Шпонтак ‒ один з очільників відділів УПА-Захід. Після проведення польським комуністичним режимом операції «Вісла» (1947), депортації українців та розформування підрозділів УПА на Закерзонні, пробивався з відділом до Західної Німеччини.
Переховувався, а згодом замешкав в Чехословацькій республіці (1947-1960). «Викритий» в 1980 році й переданий владі Польської Народної Республіки. Засуджений до смертної кари в Перемишлі. В 1961 році кару смерти змінено на довічне ув'язнення. 20 років перебував у тюрмах. Звільнений у 1981 році.
Про це мовилося на нинішньому велелюдному зібранні у Вовковому перед майстерно виконаною меморіальною дошкою на фасаді школи.
Виважені й змістовні виступи учасників дійства, які представляли воістину Велике Соборне Українство від Сяну до лінії зіткнення на сході нашої Батьківщини, засвідчили життєздатність й незнищенність ідейних і духовних первнів, які сповідував і в ім’я яких жертвував свої сили і вміння Іван Шпонтак.
Промовцями на пропам’ятному заході були:
Павло Федака-старший, почесний голова Товариства «Проствіта», який пригадав перше відкриття меморіальної дошки в 2000 році;
Олександр Стець, ексголова Спілки родин українців політв'язнів і репресованих у Польщі «Пам'ять і спадщина» (Перемишль);
Тарас Компаніченко, начальник капелянської служби ІІІ армійського корпусу, Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка;
Богдан Парадовський, голова Товариства «Любачівщина»;
Святослав Шеремета, депутат Львівської обласної ради;
Микола Посівнич, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка;
Микола Вовк, голова Закарпатської крайової організації Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих;
Мирослав Лютнянський, депутат сільської ради, та Марʼяна Михайлівна Лютнянська, завідувач Вовковецької філії Середнянського ліцею.
Зворушливо пролунало слово-звернення до присутніх Анастасії-Надії Ластівецької (Палинської) з болючими спогадами про пережите пекло висиленки, упівців і радянський «рай».
Модерувала захід Наталія Ребрик, літературознавець, ГО «Історичний клуб “Красне поле”».
Панувала піднесена атмосфера, тріпотіли на вітрі прапори, звучали історико-патріотичні пісні в неповторному виконанні Тараса Компаніченка, шкільний сад був переповнений вдячністю за памʼять…
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
