Багатьох українців дивують відкриті або приховані москвофільські погляди «політичних русинів» Закарпаття. Нині, під час великої війни українського війська за соборність та незалежність нашої держави проти російської навали, ці люди, хоч і не підтримують агресора відкрито, але підігрують йому, викривляючи історію України та поширюючи дезінформацію стосовно борців за незалежність у XX столітті.
Останніми місяцями ми спостерігаємо «словесну діарею» псевдоісториків типу
Степана Сікори та блогерки з Угорщини
Габріелли Дерепи, які паплюжать імена Августина Волошина, Андрія Мельника, Євгена Коновальця, Степана Бандери, Романа Шухевича, Симона Петлюри та інших українських лідерів, що присвятили життя боротьбі за Україну.
Майже всі з вищеназваних українців, окрім Мельника, були страчені сталінським режимом, бо Андрій Мельник помер у 1964 році в Німеччині від важкої хвороби.
Перед тим як розпочати тему статті, хочемо нагадати псевдоісторикам та запроданцям, що Президент Карпатської України Августин Волошин, чиє чесне ім'я оббріхують недоісторики, був викрадений із Праги в травні 1945 року, а вже в липні, після катувань у Бутирській в'язниці Москви, був закатований до смерті. Тіло знищили, щоб українці не мали змоги віддати шану своєму Президенту. Така ж доля спіткала тіло Романа Шухевича, який поліг у бою з НКВС у березні 1950 року на околицях Львова.
На початку 20-х років минулого століття «ленінці» підлістю та кривавими методами зуміли подолати всі антибільшовицькі рухи опору та створили «совок» — СРСР. Офіцери «Білої гвардії», які воювали в лавах армій Колчака, Врангеля, Денікіна, тікаючи від розправи на Захід, з'явилися на території Чехословаччини. «Демократична» Прага зустріла вчорашніх вбивць, які грабували та спалювали мирне населення, з розпростертими обіймами. По всій території Чехословаччини «білогвардійці», які в більшості випадків були забезпечені, розгорнули роботу з поширення «руського міра» та «істинного православ'я». Для емігрантів створювали спеціальні навчальні заклади, зокрема Російський вільний університет у Празі та Вище училище в Подєбрадах. Можемо тільки здогадуватися, скільки з цих любителів «батюшки-царя» були завербовані більшовиками та здійснювали антидержавницьку роботу як у Чехословаччині, так і в інших державах.
Повертаючись до Закарпаття 20-х років XX століття, до нас приходять емігранти з колишньої російської імперії, які везуть у край «царські червінці» та впроваджують серед місцевих русинів-українців москвофільські погляди. У цей період, разом з офіцерами, з'являються і московські попи, зводяться храми в московському стилі. Більшість із них побудував офіцер-«білогвардієць» Всеволод Коломацький (уродженець Вінниччини). Саме цей «меценат» звів у нашому краї близько 30 храмів у московському стилі, серед яких церкви в Ракошині (1927 р.) та Ужгороді, остання з яких є зменшеною копією церкви Вознесіння в підмосковному селі Коломенському. У її проєктуванні брав участь інженер Талалаєв, а керував будівництвом протоієрей Всеволод Коломацький.
Цей «русько-православний» будівельний бум був маленькою духовною окупацією та неофіційним початком Московського патріархату на території Закарпаття. Вже в ті роки московські попи розпочали роботу щодо дискримінації священників-греко-католиків та вели українофобську діяльність. Сам Всеволод Коломацький після 1945 року жив у Чехії та співпрацював зі спецслужбами СРСР. Помер у 1980 році, а нині РПЦ та Чеська православна церква готують документи до його канонізації.
Окрім релігійного наступу, москвофіли провели культурний наступ: завдяки «руському» золоту в краї з'явилася преса та література. Саме в цей період «просовують» літературну російську мову, яка не мала жодного відношення до розмовної мови русинів-українців. Тоді, не зважаючи на всі старання, москвофіли не змогли знищити українофільство на Закарпатті, не змогли викорінити русинську бесіду, яка є ядром української мови та донині зберігає слова, що 300 років тому звучали на Наддніпрянщині та Поділлі.
Сьогодні москвофіли, які вже не називають себе так відкрито, знову піднімають голови та намагаються за московські рублі породити на Закарпатті міжнаціональну та міжрелігійну ворожнечу. Україна поважає всі релігійні конфесії та нацменшини, які шанують державу, мову та її історію. Усі ми повинні розуміти, що наша сила — в єдності, а псевдоісторики-москвофіли несуть у наш край незгоду та ненависть. Бо нічого доброго Москва не принесла і не принесе: голод, смерть, репресії та депортації — це і є Москва.
Вічна пам'ять полеглим Героям Сил оборони України та загиблим бійцям «Карпатської Січі».
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
