Коли молодий прикордонник Роман Одинець уперше побачив бельгійську вівчарку Аю, він навіть не здогадувався, що згодом вони стануть однією з найнадійніших команд на українсько-словацькому кордоні. Тоді Ая працювала з іншим господарем — військовослужбовцем, разом із яким Роман проходив службу у відділі «Великий Березний» Чопського прикордонного загону.
Свою службу Роман розпочав у 2021 році в Чернігівському прикордонному загоні. Рішення стати прикордонником він ухвалив самостійно. «Романтика, кордон, собаки… Саме це мене приваблювало, — згадує він. — Я завжди любив собак, мав власного улюбленця й хотів розвиватися саме в цьому напрямку. Знав, що в Державній прикордонній службі є така можливість».
Під час строкової служби стати кінологом не вдалося — набір був обмежений. Тож перед демобілізацією Роман підписав контракт із ДПСУ та вирушив на навчання до кінологічного центру.
На той час кінолог, який працював з Аєю, звільнився і Роман вирішив взяти її собі. Стосунки зі службовою собакою розпочиналися важко. Молода і розумна малінуа мала характер, якого вистачило б на кількох собак: запальна, норовлива, вперта, невгамовна. Ще коли хлопці разом заступали у прикордонний наряд, могла схопити Романа за ногу. Пригадуючи, прикордонник сміється: «Ой, та був покусаний нею і не раз. Коли ми разом з попереднім кінологом йшли на кордон, я завжди брав із собою пластикову пляшку чи палицю. Щойно виходив зі службового автомобіля, давав їх Аї в зуби, щоб гралася. Інакше вона могла чемно йти поруч, а потім раптом прихопити мене за литку».
Втім, розум і невгамовна енергія собака захопили Романа. Вони тривалий час будували довіру і взаєморозуміння, зате тепер, як каже кінолог, він не уявляє кращого собаки. «Ая – це не засіб охорони кордону, не інструмент для пошуку правопорушників. Це друг і напарниця. Я їй часом вірю більше, ніж людям. Вона ще жодного разу не підвела», - каже прикордонник.
Роман усміхається, коли каже, що ніколи не завів би таку собаку як домашнього улюбленця. Надто вже вони активні та потребують постійної роботи. Однак, для служби, на його думку, кращого варіанту годі й шукати.
Тепер кінолог і його собака розуміють одне одного майже без слів. Ая перейняла риси характеру нового господаря, стала врівноваженою і спокійною. Втім, вона все ж така розумна, швидка, віддана. І головне — вміє самостійно приймати рішення.
Одного разу ця здатність допомогла прикордонному наряду затримати одразу 21 правопорушника. Коли група осіб бігла полем до кордону, Ая без вагань обрала того, хто очолював цю групу, і першим зупинила саме його. Решта, побачивши реакцію собаки, також зупинилися. А коли один із чоловіків спробував скористатися моментом і втекти вбік, вона миттєво змінила напрямок та кинулася навздогін. Кількох секунд вистачило, щоб усі зрозуміли: від Аї не сховаєшся.
Таких історій у спільній службі Романа й Аї — десятки. Кожна з них лише підтверджує: Роман не помилився у виборі професії. Завдяки наполегливості, терпінню та любові до своєї справи він зміг спрямувати силу, розум і невгамовну енергію службової собаки на захист державного кордону.
У майбутньому Роман Одинець планує продовжити розвиватися в кінологічній справі, опанувати інші напрями підготовки службових собак — від пошуку зброї та наркотичних речовин до роботи зі штурмовими собаками. Каже, що навіть після завершення прикордонної кар'єри хотів би продовжити працювати кінологом.
Долучайся до Чопського прикордонного загону.
м. Чоп, вул. Головна, 55А
+38 (097) 023-63-77
+38 (068) 808-15-15
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
