Старший солдат Роман (позивний Геродот), боєць 3 гірсько-штурмового батальйону 128 ОГШБр, підірвався на міні поблизу своєї бойової позиції. Через добу російський FPV-дрон атакував НРК, на якому пораненого намагалися евакуювати. У результаті вибуху Роман отримав ще одне серйозне поранення – в іншу ногу – але зумів самотужки добратися до посадки. Наступні кілька годин важко поранений боєць протистояв п’ятьом ворожим дронам, які влаштували на нього полювання. І вистояв. А далі бійці підрозділу ГУР МО «Артан Х» зуміли винести пораненого в безпечну зону. Через важкі поранення Роман втратив обидві ноги, однак не втратив силу духу. 30-річний боєць не зламався морально і дивиться в майбутнє з оптимізмом.
– Ми зайняли бойову позицію в напівзруйнованому містечку на Оріхівському напрямку, – розповідає Роман. – Облаштувалися в підвалі заваленого обстрілами будинку, провели рекогносцировку, вивчили сектори. Продукти й боєприпаси нам доставляли дронами, і я розчистив для цього невеличкий майданчик. Усе довкола суцільно заміновано (локація в межах досяжності ворожих дронів, тому вони закидали її мінами), однак я за кілька нічних вилазок частково розмінував територію. І серед ночі кілька разів забирав посилки. Мабуть, ворожі оператори помітили розчищене місце й повторно замінували його. Так я й підірвався. Пішов уночі за однією посилкою й відніс її на позицію, а коли вирушив за другою, наступив на міну. Вибух був потужний, мене підкинуло в повітря, далі я намагався встати й не зміг… У лівій нозі з’явився пекельний біль, але я розумів, що треба швидко забиратися звідти, бо росіяни почули вибух і можуть «насипати» туди всього, що мають. Підбіг товариш і допоміг затягнути мене в укриття. Я посвітив ліхтариком – ліва стопа була розірвана на клоччя…
Роман із товаришами накинули на поранену ногу два турнікети, обробили й туго замотали рану. Командир зв’язався з бійцями ГУР МО «Артан Х», що знаходилися неподалік, і попросив допомогти евакуювати пораненого. Через несприятливу бойову обстановку ті змогли вислати НРК (наземний роботизований комплекс) тільки через добу, а далі товариші допомогли Роману добратися до визначеної точки. НРК пройшов значну частину дороги – три посадки – поки його не помітив російський FPV-дрон.
– У мене з собою був автомат і дробовик, я весь час спостерігав за небом і був готовий збивати ворожі дрони, якби вони з’явилися в моєму полі зору. Але цей залетів збоку. Електричні двигуни НРК гудуть приблизно так, як і дрон, тому я почув його вже в останню секунду й не зміг зреагувати. Дрон ударив у борт НРК біля моїх ніг. Від вибуху мене викинуло, бронік, автомат і дробовик понівечило, рація зникла, а осколки побили й праву ногу. Але я зібрався з силами й доповз до посадки, що починалася метрів за 30. Знав, що маю хвилин 15 до прильоту наступної ФПВ-шки, тому старався з усіх сил. Частину дороги навіть намагався кульгати на поранених ногах, які страшенно боліли…
На той час уже розвиднілося, тому важко поранений і беззбройний боєць міг стати легкою ціллю для російських дронів. І вони швидко налетіли на посадку. Протягом кількох наступних годин Роман, пересилюючи біль, ухилився від п’ятьох FPV-дронів, що по черзі намагалися відшукати його між кущів і дерев. Два з них вибухнули приблизно за метр і завдали ще кілько поранень дрібними осколками. Прильоти FPV припинилися лише, коли посилився вітер. Весь цей час за бійцем спостерігали його командири й товариші через розвідувальний дрон із гучномовцем і підказували напрямок чергового найближчого укриття в «зеленці». У перервах між російськими прильотами вони скинули знесиленому бійцю кілька посилок із водою, їжею й знеболюючими препаратами. І попередили, що прийдуть за ним, як тільки з’явиться найменша можливість. Перед обідом, коли погода стала «нельотною», за Романом прийшли троє бійців «Артана Х» і винесли його в безпечну зону.
На жаль, обидві ноги бійця довелося ампутувати – одну нижче коліна, другу вище. Однак Роман не зламався морально, не впав у депресію, навпаки – дивиться в майбутнє з оптимізмом.
– Нічого страшного, в житті всяке буває. Полікуюся, зроблю нові біонічні протези, і якщо вони будуть хороші, можливо, навіть повернуся в свій батальйон, буду далі навалювати росіянам. А що мені – плакати? Так уже сталося. Але я живий, значить, усе буде нормально
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
