Ця історія, яка розгорнулася днями, цілком могла б стати сюжетом для зворушливого фільму. Вона про страх, милосердя, відповідальність і, зрештою, про порятунок двох маленьких життів.
Усе розпочалося зі звичайної прогулянки. Молоде подружжя, Роман та Аня, мандрувало лісовим масивом неподалік свого населеного пункту. Спокійну тишу гір раптово порушив незвичний звук — голосний, жалісливий писк та плач, який просто не міг не привернути уваги.
Підійшовши ближче, пара підняла голови і завмерла, адже високо на деревах сиділи двоє крихітних ведмежат. Малюки виглядали наляканими та безпорадними. Проте перша емоція розчулення швидко змінилася тверезим розумінням небезпеки. Роман та Аня, добре знаючи тутешню місцевість та звички диких звірів, усвідомлювали, що десь поруч може бути їхня мати-ведмедиця, захищаючи свій виводок, вона стає смертельно небезпечною для людини. Оцінивши ризики, подружжя прийняло єдино правильне на той момент рішення — негайно покинути це місце.
Проте серце Романа було не на місці. не міг викинути з голови образ плачучих тваринок. Оскільки родина мешкає у гірському поселенні зовсім поруч із лісом, чоловік вирішив перевірити, як там малеча. Наступного дня він знову попрямував до того самого місця — і знову почув знайомий тужливий писк. Ведмедиці поруч не було.
Роман спостерігав за ситуацією впродовж двох днів, сподіваючись, що матір повернеться. Але дива не сталося — ведмежата залишилися абсолютно одні, виснажені та голодні. На третій день, розуміючи, що без допомоги людини клишоногі просто приречені на загибель, чоловік зважився на рішучий крок і він забрав малюків додому. Першим ділом їх нагодували, повернувши їм сили та спокій.
Роман чітко розумів, що ведмеді — це дикі хижаки, і тримати їх у домашніх умовах не можна.
Знаючи про існування на території сусіднього Закарпаття унікального Реабілітаційного центру бурого ведмедя (РЦБВ) в Національному природному парку «Синевир», чоловік невідкладно зв’язався з керівництвом парку. Він розповів історію знайдиків та запитав про можливість передати їх під опіку професіоналів. Керівництво НПП «Синевир» одразу ж дало згоду та організувало рятувальну місію.
І ось сьогодні цей непростий трансфер успішно відбувся. До порятунку підключилися справжні знавці своєї справи: Ярослав Бундзяк — начальник Реабілітаційного центру бурого ведмедята Юрій Маслей — ветеринарний лікар центру.
Фахівці особисто прибули на місце, щоб забрати пухнастих малюків та забезпечити їм безпечне транспортування до нового, спеціалізованого дому.
Як зазначають спеціалісти, переїзд та зміна обстановки — це завжди стрес для диких тварин. За попереднім оглядом, який провели до та після перевезення, стан ведмежат оцінюють як стабільний.
«Малеча почувається трохи стурбовано, що є абсолютно природним для такої ситуації, але загалом їхній стан задовільний», — прокоментував ветеринар Юрій Маслей.
Тепер на маленьких клишоногих чекає тривалий процес адаптації, правильний раціон та турбота фахівців «Синевиру», де є всі умови для того, щоб вони виросли здоровими та сильними велетнями карпатських лісів. А вчинком Романа та Ані залишається лише захоплюватися — завдяки їхній небайдужості та грамотним діям було врятовано два рідкісних життя.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
