Володимир Іванович Йордан народився 22 лютого 1974 року в Ужгороді. Навчався у місцевій школі №2. Відтак продовжив навчання в Ужгородському професійно-технічному училищі №6, де здобув фахову освіту. Після проходження строкової військової служби трудову діяльність повʼязав із роботою на промислових підприємствах «Матяш і Матяш», «Горват і Горват» та «Конвектор». Багато років працював у будівельній сфері.
Як розповідають рідні, Володимир був сумлінною, працьовитою та чуйною людиною, мав добре серце, завжди охоче приходив на допомогу. Він запамʼятається як люблячий син, щирий брат, добрий друг, вірний побратим.
У червні 2024 року Володимира Йордана мобілізували до лав Збройних Сил України, де він гідно виконував військовий обовʼязок. Колишній стрілець взводу охорони Берегівського РТЦК та СП 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Волноваському напрямку Донецької області, мужньо захищаючи Україну, її свободу та незалежність, зник безвісти.
Довгі півтора року мама, сестра та вся родина жили надією і чекали. Вірили, що він живий, що, можливо, перебуває в полоні й одного дня повернеться додому. Та, на жаль, воїн повернувся на щиті.
Чин похорону відбувся на набережній Незалежності. Віддати останню шану воїну прийшли рідні й близькі, друзі, сусіди, колеги, військовослужбовці, міський голова Богдан Андріїв, заступниця міського голови Марія Бадида, ужгородці.
Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння Українському народові та самовідданий захист Батьківщини.
Після прощання жалобна хода вирушила до Пагорба Слави, де Володимира Йордана поховали з усіма військовими почестями.
У полеглого Захисника залишилися мати, сестра…
Вічна пам’ять і шана Герою.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
