Роман із позивним «Коло» – звичайний українець, який до повномасштабного вторгнення ніколи не уявляв себе у війську. Спокійний і врівноважений, він жив простим життям у рідному Калуші: працював оператором на одному з місцевих підприємств, захоплювався футболом, будував плани на майбутнє.
Усе змінилося у 2022 році. Звичний ритм життя довелося змінити на військову службу. У жовтні Романа мобілізували та призначили до Чопського прикордонного загону.
Спочатку військовослужбовець виконував завдання на українсько-словацькому кордоні. Згодом перейшов до бойового підрозділу. Перший бойовий виїзд Романа був на Донеччину. Разом із побратимами він брав участь у боях за визволення Андріївки, Кліщіївки, Курдюмівки та Іванівського.
Під час наступного виїзду Роману запропонували пройти навчання за напрямом операторів безпілотних літальних апаратів. Зваживши на власний досвід та інтерес до техніки, він погодився. Для нього це стало неабияким викликом і водночас новою професією, про яку раніше навіть не замислювався.
Сьогодні прикордонник із позивним «Коло» – оператор FPV-дронів. Каже, ця справа вимагає постійного навчання, холодного розуму та максимальної концентрації.
«Якщо хоча б тиждень не тренуватися, навички вже втрачаються. Тут потрібно постійно вдосконалюватися. Можливості техніки зростають, а ми маємо завжди бути на крок попереду», - говорить військовослужбовець.
Роман добре пам’ятає, наскільки відрізнялися його перші бойові виїзди від наступних. Спочатку він ще не знав, чого очікувати. Допомагали більш досвідчені побратими. Згодом прийшов власний досвід, а разом із ним – розуміння, що найбільша небезпека часто криється у, на перший погляд, незначних деталях: незнайомій дорозі, замінованій посадці чи предметі, який здається безпечним.
«Безпечним є тільки те, що твоє. До всього іншого не підходиш. Війна дуже швидко вчить обережності. Найголовніше – це дисципліна, уважність до усіх дрібниць та практичні навички. І, звісно, удача, яка найчастіше з тими, на чиєму боці правда», - каже прикордонник.
Один із найдивніших і водночас найнапруженіших моментів війни Роман пригадує під час ворожої атаки на позицію прикордонників FPV-дронами.
Спочатку один із безпілотників заплутався у захисній сітці. Та вже за мить прилетіли інші. Вибухи лунали зовсім поруч. Осколками посікло укриття, дрони падали біля генератора, Starlink та запасів пального. Загалом на території площею лише кілька десятків метрів нарахували сім ворожих дронів.
Удар кожного з них міг знищити позицію та людей, які на ній перебували. На щастя, попри щільну атаку, ніхто з побратимів не постраждав, а все критично важливе обладнання залишилося цілим.
Найбільшою підтримкою для Романа залишаються рідні та друзі. Вони щодня телефонують, цікавляться його справами й чекають удома. Каже, саме заради них він і продовжує службу.
«Якщо не протистояти окупантам на сході, то доведеться їх виганяти із заходу».
Після Перемоги «Коло» мріє про прості речі – нарешті поїхати до моря, відпочити, зустрітися з близькими та повернутися до звичайного життя, за яке сьогодні щодня бореться разом зі своїми побратимами.
Чим саме займатиметься після війни, Роман поки не вирішив. Але знає одне – це має бути справа, яка приноситиме користь людям.
Саме з таких звичайних українців і складається сила нашої держави. Людей, які не народилися воїнами, але стали ними тоді, коли цього найбільше потребувала їхня країна.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
