«Та на війну хочу», - відповів 18-річний Денис, коли прикордонники в пункті пропуску запитали його, чому він повертається в Україну.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Денис перебував за кордоном. Звістка про війну змінила його плани. Хотілося одразу повернутися додому, але рідні просили почекати хоча б до повноліття. Денис погодився.
Сьогодні військовослужбовцю на псевдо «Фріц» - 21 рік. За плечима три роки контрактної служби та бойові ротації.
Хлопець мав можливість служити у десантних військах, теробороні, але вирішив бути прикордонником.
Спочатку Денис служив на західному кордоні, але така служба його не влаштовувала. Він наполегливо просився на Схід.
Через юний вік командування не поспішало відправляти хлопця на гарячі напрямки. Зрештою знайшли компроміс – Денис поїхав на ротацію у складі бойового підрозділу Мукачівського прикордонного загону.
Там він зустрів людей, яких згодом назвав побратимами, і зрозумів, що хоче залишитися.
Під час одного з чергувань побачив, як побратим керує дроном. Стало цікаво. Попросив дозволу спробувати.
За тиждень він вже вибув у навчальному центрі. Спочатку опанував розвідувальні дрони типу «Mavic» та «Autel» та отримав сертифікат оператора. Згодом пройшов підготовку на важкі ударні безпілотники типу «Vampire».
Перші польоти давалися непросто. Великий і гучний апарат викликав хвилювання, особливо коли його потрібно було запускати над власними позиціями з важким боєкомплектом. Але поступово страх змінився іншим відчуттям – відповідальністю.
«Найбільше мені допомагає бути хорошим оператором БПЛА відповідальність за моїх хлопців. Якщо цей дрон не злетить, то вони залишаться без очей», - каже прикордонник.
Для «Фріца» дрон – це не просто техніка. Це можливість бачити те, чого не бачать люди на землі, допомагати їм орієнтуватися, стежити за противником і вражати ворожі цілі.
Бували ситуації, коли безпілотники виконували й зовсім інші завдання. Під час роботи у Серебрянському лісництві через складну місцевість та постійні обстріли логістика була практично відрізана. Воду та їжу бійцям доставляли за допомогою дронів.
Але основна робота ударних безпілотників – бойова. Оператор має знайти ціль, оцінити обстановку і за лічені секунди прийняти рішення. Треба враховувати і те, що дрон може не повернутися. «Якщо я знаю, що цей дрон не повернеться, але він допоможе хлопцям, то я його випущу».
За час служби «Фріц» зрозумів те, що хорошому оператору недостатньо просто вміти керувати безпілотником. Йому потрібно бути уважним, дисциплінованим, постійно вчитися і не втрачати почуття гумору. А ще думати про тих, хто працює поруч.
За три роки війни він став старшим не лише за віком. Змінилося його ставлення до багатьох речей.
Для «Фріца» відповідь проста – він воює за свою країну, за рідних і за побратимів.
А коли говорить про майбутнє, не будує складних планів. Після всього пережитого його мрія звучить напрочуд просто – мати власний дім, сім'ю і дітей.
«Фріц» продовжує службу, щоб одного дня повернутися до того життя, заради якого й вирішив захищати Україну.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
